ВЕЛИКИЙ ЛЮБІНЬ — с-ще міськ. типу Городоцького р-ну Львів. обл. Розташов. поблизу р. Верещиця (прит. Дністра). Залізнична ст. Любінь Великий. Перша згадка про В. Л. у писемних джерелах датується поч. 13 ст. У 40-х рр. 15 ст. у складі Галицької землі захоплений Польщею. Після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) відійшов до Австрії (з 1867 — Австро-Угорщина). Після розпаду Австро-Угорщини (1918) увійшов до ЗУНР. 1919—39 — у складі Польщі. Від листоп. 1939 у складі УРСР (див. Возз’єднання українських земель в єдиній державі). В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 з 1 лип. 1941 по 27 лип. 1944 окупований гітлерівцями, перебував у складі Генеральної губернії. Від 1964 — с-ще міськ. типу. В. Л. відомий як курорт з 2-ї пол. 16 ст. Перші відомості про тутешні сірководневі джерела опублікував у своєму трактаті краківський лікар В.Очка (1578). Пізніше лікувальні якості любінських джерел досліджували Т.Торосевич та К.Крочкевич. У серед. 19 ст. В. Л. перетворився на відомий європ. курорт. Нині його реконструйовано. Діють історико-краєзнавчий музей і Нар. будинок. Пам’ятки арх-ри: палац (1645); корпуси санаторію (1870—80); каплиця (1880).
Літ.: Курорти західних областей України. К., 1959; Лечебные минеральные воды и курорты Украины. К., 1963; IМіС УРСР. Львівська область. К., 1968; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. К., 1987. Ю.З. Данилюк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВЕЛИКИЙ ЛЮБІНЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
