«ВЕЛИКА ВІЙНА» 1409—1411 — війна між Короною Польською і Великим князівством Литовським (ВКЛ), з одного боку, та Тевтонським орденом й Лівонським орденом — з другого. Розпочалася наприкінці трав. 1409 повстанням нас. Жмудської землі (Жемайтія, нині зх. ч. Литви), переданої перед тим під владу орденської адміністрації за умовами Салінської угоди 1398. Осн. подіями першого року «В.в.» були: проголошення великим магістром (гросмейстером) Тевтонського ордену Ульріхом фон Юнгінгеном війни Польщі, захоплення нім. рицарями-
хрестоносцями Добжинської землі, спустошення польс. Крайни і прикордоння Мазовії й Великопольщі, здобуття польс. військом Бидгощі, яку обороняла посилена залога нім. рицарів, тимчасове перемир’я до 24 черв. 1410, таємна нарада 30 листоп. — 7 груд. 1409 польс. короля Владислава II Ягайла і Вітовта у Бересті, де був складений план спільних воєн. дій Польщі й Литви на наступний рік. Союзна армія Корони Польської та ВКЛ розпочала свої дії на тер. Тевтонського ордену в Пруссії. Після зосередження біля м. Червінськ гол. сили союзників 1—2 лип. рушили назустріч війську хрестоносців. Ген. битвою і центр. подією «В. в.» стала Грюнвальдська битва 1410, що відбулася 15 лип. і в ході якої майже повністю були знищені ЗС Тевтонського і Лівонського орденів. 17 лип. польс.-литов. армія рушила на Марієнбург (нині Мальборк, Польща), столицю хрестоносного рицарства. Оборону очолив комтур Генріх фон Плауен, обраний невдовзі гросмейстером Тевтонського ордену. Облога Марієнбурга розпочалася 26 лип. і закінчилася 8 верес., коли Вітовт і маршалок Лівонського ордену уклали перемир’я, що припиняло воєн. дії у Пруссії. У груд. почалися переговори про мир, які не перервав навіть напад на тер. Польщі союзного хрестоносцям угор. війська (січ. 1411). Згідно з підписаним 1 лют. 1411 у м. Торунь (нині Польща) мирним договором, Жмудь було повернено Литві, Добжинську землю — Польщі, а Тевтонському ордену — всі здобуті у Пруссії замки. Орден уперше визнав себе переможеним і зобов’язався відшкодувати польс.литов. стороні заподіяні збитки. Помірковані результати «В. в.» значною мірою були зумовлені позицією ВКЛ, правляча верхівка якого не бажала надмірного посилення Польс. королівства за рахунок послаблення Тевтонського ордену. Один із безпосередніх політ. наслідків «В. в.» — зміцнення міжнар. становища ВКЛ, його держ. суверенітету. Вже 1411 король Владислав II Ягайло повернув до складу ВКЛ зх. частину Поділля, що сприймалося сучасниками як своєрідна подяка Литві за спільні дії під час «В. в.». Літ.: Грушевський М. Iсторія України-Руси, т. 4. К.—Львів, 1907; Kolankowski L
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««ВЕЛИКА ВІЙНА» 1409—1411» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
