ВЕЛЕС, Волос — один із гол. слов’ян. язичницьких богів. Згідно з «Повістю временних літ», у клятвах, що супроводжували рус.візант. договори 907 та 971 (див. Договори Київської Русі з Візантією), В. названий як «скотій бог», тобто, здогадно, бог худоби та багатства. «Обычное житие Владимира» та «Житие Авраамия Ростовского» описують повалення ідолів В. у містах Київ та Ростов (нині місто Ярославської обл., РФ) після хрещення Київської Русі. «Слово о полку Ігоревім» називає співця Бояна «Велесов внуче». Етимологія слова «В.» (корінь vel-/vol-) вказує на його зв’язок із замогильним світом і праслов’янським *volstь у значенні «соціальна ланка» та її «власність» (В.Топоров). Деякі зовн. ознаки культу В., зокрема звіроподібні маски «велесових днів», зв’язок з вовкулацтвом, підказують, що витоки двох функцій В. — майнової та «суспільного договору» — пов’язані з первісним тотемізмом, у якому «об’єкт власності» — тварина, земля, рослина — опосередковує єдність, «спорідненість» чл. первісного колективу. Споконвічним зв’язком В. із соціальним світом пояснюється численність персонажів «велесова кола»: Олег, Волх, Всеслав, Вавило, Власій, Миколай та ін. Очевидно, саме В. показаний на Збруцькому ідолі підземним богом — опорою Всесвіту. Літ.: Топоров В.Н. Фрагмент славянской мифологии. «Краткие сообщения Института славяноведения», 1961, вып. 30; Його ж. Еще раз о Велесе-Волосе в контексте «основного» мифа. В кн.: Балто-славянские этноязыковые отношения в историческом и ареальном плане. Тезисы докладов 2-й Балто-славянской конференции. М., 1983; Писаренко Ю.Г. Велес-Волос в язичницькому світогляді Давньої Русі. К., 1997. Ю.Г. Писаренко.
(9 ст. н. е.). Численні прихильники автентичності «В. к.» вважають її цінним істор. джерелом. Згідно з їх версією, «В. к.» була начебто написана не пізніше 9 ст. особливою азбукою на кількох десятках дерев’яних дощечок, що загинули під час Другої світової війни. На думку спеціалістів — істориків і філологів, «В. к.» ств. після 1953 в середовищі патріотично налаштованих рос. емігрантів. Найбільш імовірним її творцем вважають історика-дилетанта Ю.Миролюбова. Підробленість «В. к.» доводиться аналізом мови, якою вона написана (ця мова поєднує риси різних слов’ян. мов і не має власної морфологічної системи), а також безліччю істор. анахронізмів, нарешті численними суперечностями в розповідях про історію знахідки і обставинами її публікації. Повний текст «В. к.» видано О.Твороговим за машинописною копією з архіву самого Миролюбова. Творогов переконливо спростував усі версії справжності «В. к.». Літ.: Творогов О.В. «Влесова книга». «Труды Отдела древнерусской литературы Института русской литературы (Пушкинский Дом) АН СССР», 1990, т. 43. М.Ф. Котляр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВЕЛЕС» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
