ВАСИЛЬКІВ — місто обл. підпорядкування Київ. обл., райцентр. Розташов. на лівому березі р. Стугна (прит. Дніпра). Залізн. станція. Нас. 39,7 тис. осіб. Уперше згадується в «Повісті временних літ» як Василів (див. 2-ге значення) під 988 і 996 і безпосередньо пов’язується з біографією кн. Володимира Святославича. Згодом місто уславилося як батьківщина святого Феодосія Печерського. В давньорус. часи через Василів проходив шлях з Києва на Галичину та ін. зх. області д-ви. В 12 ст. місто зараховувалося до найбільших «пригородів» Київської землі. 1157 змінюється його назва на сучасну в зв’язку з іменем кн. Василька Юрійовича. З 16 ст. В. згадується як маєтність Києво-Печерського монас-
тиря (див. Києво-Печерська лавра). В серед. 17 ст. — сотенне місто Київського полку. 1654 його проїздом відвідав антіохійський патріарх Макарій (його син Павло Алеппський залишив яскравий опис В.). За «Вічним миром» 1686 В. разом з Києвом закріплюється за Рос. д-вою. У 18 ст. В. є укріпленням та митною заставою на кордоні з Польщею. Зона активності гайдамаків (див. Гайдамацький рух). Від 1797 В. — повітове місто Київ. губ. В. — один з центрів декабристського руху в Україні. У В. квартирував Черніг. піх. полк, яким командували С.Муравйов-Апостол та М.Бестужев-Рюмін. У В. розпочалося Чернігівського полку повстання. У Васильківському пов. зародився антикріпосницький рух, відомий як «Київська козаччина» 1855. Значну частину нас. міста в цей час складали євреї (1897 — з 13 132 жителів 5156 євреї). У 19 — на поч. 20 ст. В. відомий також своїм гончарним промислом. За часів української революції 1917—1921 тут прокотилися численні повстанські рухи. 1919 у місті відбувалися єврейс. погроми. Від 1923 — райцентр Київської округи, від 1932 — Київ. обл. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 В. — один з рубежів рад. оборони Києва у лип.—верес. 1941, а також оборони гітлерівських військ наприкінці 1943.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВАСИЛЬКІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
