ВАКФ, вакуф (від араб. вакф — утримування) — нерухомість (насамперед земля), дохід з якої ішов на утримання: 1) мечетей, мусульманських шк. (В.-шер — В. духовний); 2) громад. інституцій (В.- адат — В. звичаєвий). Згідно з нормами шаріату, така нерухомість не підлягала відчуженню і оподаткуванню. У Криму В. існував з 15 ст., охоплюючи за часів розквіту ханства бл. 100 тис. десятин землі. Контроль за використанням В. здійснював муфтій Криму. 1890 скасований царською адміністрацією. Відновити В. намагався мусульманський виконавчий к-т Курултаю 1917.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВАКФ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
