Завершив війну між Румунією та Четверним союзом (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною й Болгарією), остаточно ліквідувавши Сх. фронт Першої світової війни. Розроблення умов Б.м.д. затяглося на півроку (перемир’я на фронті від верхів’я Дністра до гирла Дунаю датовано 9 груд. 1917). Остаточний текст договору був укладений вже після підписання 5 берез. в м. Ясси (Румунія) Авереску і 9 берез. в Одесі Х.Раковським протоколів про ліквідацію воєн. конфлікту між Румунією та РСФРР і угоди про виведення румун. військ з Бессарабії у двомісячний термін. Однак прелімінарний мирний договір Румунії з Четверним союзом був підписаний ще 5 берез. 1918 у Буфті (під Бухарестом), він виявив наміри Четверного союзу спрямувати експансію Румунії на сх., віддаючи їй Бессарабію. Відповідно Румунія сприяла нім.-австрійс. військам, що перекидалися через Бессарабію на пд. України (див. Австронімецьких військ контроль над територією України 1918). Прагнучи «належних гарантій одержання Бессарабії», румун. уряд навіть «висловлював бажання… направити Дунайську флотилію до Севастополя та гирл річок України, щоб там вони діяли разом із збройними силами» Четверного союзу. У відповідь ст. 4 Б.м.д., вимагаючи суттєвого скорочення армії Румунії, зберігала її окупаційні війська в Бессарабії «за штатами воєнного часу, доки внаслідок воєнних операцій, що проводяться союзними військами в Україні, кордонам Румунії більше не загрожуватиме небезпека». Віддаючи Бессарабію Румунії, Німеччина й Австро-Угорщина нав’язали їй надзвичайно тяжкі умови. Територіальні статті Б.м.д. позбавляли Румунію виходу до
Чорного м.: Пд. Добруджа поверталася Болгарії, над Пн. — встановлювався кондомінімум Четверного союзу. Серйозно послаблювалися позиції Румунії на Дунаї — важливі прирічні ділянки передавалися Австро-Угорщині та Болгарії, в нижній течії найбільшої міжнар. ріки Європи мала порядкувати створювана Б.м.д. «Комісія гирла Дунаю». Зміни кордону на пн. зх. позбавляли Румунію стратегічно важливих вершин і перевалів Карпат, багатих на корисні копалини тер. Валахії (див. Волощина) й Молдови. Б.м.д. і його складова ч. — три нім.румун. екон. угоди: загальна, нафтова й з питань с. госп-ва — педантично перераховували шляхи експлуатації та перетворення її разом з Бессарабією на продовольчо-сировинний додаток Німеччини. Румунія мала виплатити величезні суми фактичної контрибуції, повернути права німцям, що перед війною перебували на держ. службі, компенсувати втрати концесіонерам (див. Концесії), яких вони зазнавали в нафтовому бізнесі, гірничій пром-сті, судноплавстві тощо. Грабіжницький зміст Б.м.д. ставив його в один ряд з договорами, укладеними в Брест-Литовському (нині м. Брест, Білорусь) у лют.—берез. 1918 (див. Брестський мирний договір УНР з державами Четверного союзу 9 лютого 1918, Брестський мирний договір РСФРР з державами Четверного союзу 3 березня 1918) та похідними від них екон. угодами. Літ.: Советские Россия—Украина и Румыния: Сборник дипломатических документов и исторических материалов. Х., 1921; Нотович Ф.И. Бухарестский мир 1918 г. М., 1959; Бессарабия на перекрестке европейской дипломатии: Документы и материалы. М., 1996. Р.Г. Симоненко.
чиною. Змінивши більшість його положень не на користь Росії, Берлінський трактат, однак, рішуче підтримав Росію в справі остаточного розв’язання бессарабського питання. За 45-ю ст. трактату князівство Румунія повертало Росії тер. Бессарабії, обмежену із зх. руслом р. Прут (прит. Дунаю), з пд. — руслом Кілійського гирла дельти Дунаю і гирлом Старого Стамбулу, що відійшла від неї 1856. Ст. 46-та передбачала приєднання до князівства Румунія о-вів дельти Дунаю, о-ва Зміїний, Тулчанського санджаку, а також тер. на пд. від нього по лінії Сілістрія (нині Сілістра, Болгарія) — чорномор. узбережжя південніше Мангалії (нині Румунія). Комісію з військових від обох сторін для визначення кордону згідно зі ст. 45-ю Берлінського трактату створено 4 груд. (23 листоп.) 1878. Поставлене їй завдання вважалося нескладним, але відп., оскільки делегати князівства Румунія — прем’єр Й.Братіану-старший і міністр закордонних справ М.Когельнічеану, хоча й представляли князівство на Берлінському конгресі 1878, але не взяли участі у підписанні трактату. Б.п. містив детальний опис тер., що поверталася до складу Росії, перераховуючи конкретні населені пункти й о-ви на Дунаї. Водний кордон визначався по тальвегу (середині) ріки. 28(16) січ. 1879 в Бухаресті уповноважені Росії й Румунії обмінялися нотами про визнання нової лінії рос.-румун. кордону в Бессарабії. Літ.: Сборник договоров России с другими государствами. 1856—1917. М., 1954; Бессарабия на перекрестке европейской дипломатии. М., 1996; Канцлер А.М.Горчаков: 200 лет со дня рождения. М., 1998. Р.Г. Симоненко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БУХАРЕСТСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1918» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
