Завершив російсько-турецьку війну 1806—1812. Усвідомлюючи небезпеку неминучої війни з Францією (див. Війна 1812 ), царський уряд відмовився від далекосяжних планів приєднати до Рос. імперії Дунайські князівства. 3 квіт. (22 берез.) 1812 імп. Олександр I вимагає від головнокоманд. Молдав. армії ген. від інфантерії графа М.Кутузова негайно укласти мир, погоджуючись на кордон по р. Прут до впадіння її в Дунай. 11(04) трав. Кутузов доповів імператору про узгодження спірних питань, наступного дня було парафувано попередні умови, а 28(16) трав. 1812 підписано текст рос.-турец. мирного договору. Ст. 1-ша Б.м.д. проголошувала стан миру «між обома високими імперіями». Ст. 2-га обіцяла амністію учасникам бойових дій. Ст. 3-тя визнавала чинність попередніх рос.-турец. трактатів і конвенцій. Ст. 4-та підтверджувала 1-шу ст. прелімінаріїв (тимчасові рішення): «Блискуча Порта Оттоманська уступає і віддає російському імператорському двору землі, розташовані на лівому березі Пруту з фортецями, містечками, поселеннями й житловими спорудами; середина ж ріки Прут буде кордоном між обома високими імперіями». Кілійське гирло дельти Дунаю проголошувалося спільним, торг. кораблі Росії могли плавати по всій течії Дунаю, військ. — лише до впадіння в нього р. Прут. Цим давня укр. земля Хотинщина й українці, що проживали на всій тер. дністровськопрутського межиріччя, зокрема на пд., прилучалися до осн. масиву етнічних укр. земель, а кордони Туреччини віддалялися від тер. України. Ст. 5-та засвідчила повернення Осман. імперії Молдови і Валахії (див. Волощина), підтверджуючи їх «привілеї». Ст. 6-та зберігала кордони, що існували перед війною на Кавказі. Ст. 7-ма містила взаємні гарантії іновірцям. Ст. 8-ма надавала сербам автономію й право самостійно збирати податки для султана. Насту-
418 БУХАРЕСТСЬКИЙ
пні 8 статей регулювали ін. питання рос.-турец. взаємин. 24(12) черв. 1812, перебуваючи у Вільно (нині Вільнюс), Олександр I ратифікував Б.м.д. За укладення цього договору граф М.Кутузов отримав титул найяснішого князя. Літ.: Миллер А.Ф. Мустафа паша Байрактар. М., 1947; Внешняя политика России ХIX и начала XX века, т. 6. М., 1962; Бессарабия на перекрестке европейской дипломатии: Документы и материалы. М., 1996. Р.Г. Симоненко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БУХАРЕСТСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1812» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
