БУДИ ПОТАШНІ — підпр-ва поташного промислу в Україні у 16—18 ст. Це були відносно розвинені вир-ва мануфактурного типу. Розташов. за місцем заготівлі сировини — у лісових масивах,
особливо на Волині, Закарпатській Україні, пн. Лівобережної України — Стародубщині (нині Брянська обл., РФ), Чернігівщині. Складалися з комплексу приміщень вироб. призначення — буд (буда — невелике госп. приміщення, будка) з відповідним устаткуванням (випалювальні печі, чани для вилуговування золи, виварювальні котли, ємності для зберігання продукції та ін.), а також приміщень для проживання робітників. Виготовлення поташу проводилося шляхом вилуговування деревної золи (без домішок вугілля) водою. Отриманий внаслідок цієї операції попіл, що містив калійну сіль, випаровували в металевих сковородах і котлах. Далі сирий поташ прокалювали («смальцювали») у спец. печах. Готовий поташ застосовувався у вирві селітри, скла, мила, сукна, фарб та ін. Б.п. володіли представники шляхти (пізніше — козацької старшини), духівництва, а також багаті міські купці й лихварі, які орендували ліси у феод. власників. Як правило, у цей період кваліфікована робоча сила залучалася з міст і м-чок на умовах найму (на транспортних роботах часто були задіяні феодально залежні селяни). Кількість працюючих коливалася від кількох десятків до кількох сотень робітників різних спеціальностей, зайнятих як в осн. вир-ві, так і на допоміжних роботах (пильщики, коритники, бондарі, поташники, фурмани та ін.). Інтенсивний розвиток Б.п. припадає на 2-гу пол. 16 — 1-шу пол. 17 ст., що зумовлювалося сприятливою кон’юнктурою, яка склалася на ринках зх.-європ. країн на продукцію поташного промислу — «фальбу» (деревну золу, доведену до певної кондиції), «смальцований попіл» (перепалену в спец. печах фальбу), а також кальцинований поташ. В окремі роки сотні лаштів цієї продукції сплавлювалися на ком’ягах Зх. Бугом (прит. Вісли) до польс. порту Гданськ. У 18 ст. поташ реалізовувався переважно на внутр. ринку, хоча продавався також і за кордон, зокрема в Туреччину. Винищення лісів було однією з причин занепаду поташного вир-ва й зменшення числа Б.п. Зокрема, наприкінці 18 ст. вони зникли на Лівобереж. Україні. Літ.: Бойко І.Д. Селянство в другій половині XVI — першій половині XVII ст. К., 1963; Компан О.С. Міста України в другій половині XVII ст.
К., 1963; Слюсарский А.Г. Социальноэкономическое развитие Слобожанщины XVII—XVIII вв. Х., 1964; Голобуцький В.О. Економічна історія Української РСР. Дожовтневий період. К., 1970; Борисенко В.Й. Соціально-економічний розвиток Лівобережної України в другій половині XVII ст. К., 1986; Сас П.М. Феодальные города Украины в конце XV — 60-х годах XVI в. К., 1989. П.М. Сас.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БУДИ ПОТАШНІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
