БУДЗИНОВСЬКИЙ В’ячеслав (30.01.1868—14.02.1935) — письменник, історик, громад. і політ. діяч. Н. в с. Баворів (нині село Терноп. р-ну Терноп. обл.). Навч. у Львів. та Віденському ун-тах. 1890 — один із фундаторів Русько-української радикальної партії, домагався включення до її програми пункту про держ. незалежність України. 1899 став одним із засн. Укр. нац.-демократ. партії. 1902 — активний пропагандист рільничих страйків. 1907—18 — депутат австрійс. парламенту. Редагував час. «Громадський голос», газети «Свобода», «Праця» та ін. Автор екон. досліджень «Аграрні відносини Галичини» (1894), «Хлопська посілість» (1907), історико-популярних праць «Історія України» (у 2-х т.), «Йшли діди на муки: введення в історію України» (1925), «Смішне в поважнім» (1930), «Історія національної думки на тлі моїх споминів з дитячих літ» (1934). У його творчому доробку також істор. повісті, оповідання: «Осаул Підкови», «Під одну булаву», «Пригоди запорозьких скитальців» та ін. 1927—30 — голова заснованої ним прорад. Укр. партії праці. П. у м. Львів. П.В. Шкраб’юк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Будзиновський В’ячеслав» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
