БУБНОВ Андрій Сергійович (парт. псевд.: Хімік, Яків; літ. псевд.: А.Глотов, С.Яглов, А.Б. та ін.; 04.04.1883—12.01.1940) — революціонер, рад. парт., держ. і військ. діяч. Н. в м. Іваново-Вознесенськ (нині м. Іваново, РФ) в купецькій родині. Закінчив реальне уч-ще (1903), навч. у Моск. с.-г. ін-ті. Від 1903 — чл. РСДРП(б)—ВКП(б). 1903—16 — на парт. роботі в містах ІвановоВознесенськ, Москва, Шуя (нині Івановської обл., РФ), Санкт-Петербург, Харків, Полтава, Саратов, Самара (останні два нині міста в РФ). 1916 — берез. 1917 жив на засланні в Сибіру. Після Лютневої революції 1917 — чл. бюро Моск. обласного к-ту РСДРП(б), у верес. 1917 — лют. 1918 — чл. Петрогр. к-ту РСДРП(б), чл. Військ. революц. к-ту (ВРК) при Петрогр. раді. 19 берез.—15 квіт. 1918 — нар. секретар госп. справ рад. УНР, 18 квіт.—12 лип. 1918 — чл. Повстанського нар. секретаріату (Дев’ятки), в. о. секретаря військ. справ. У лип.—жовт. 1918 — голова Всеукр. центр. ВРК, брав участь у формуванні в «нейтральній зоні» 1-ї й 2-ї укр. рад. д-зій. У листоп. 1918—квіт. 1919 — голова Київ. ради робітн. депутатів, Виконкому рад робітн. і сел. депутатів Київ. губ. Чл. РВР Українського фронту (трав.—черв. 1919), РВР 14-ї армії (черв.—лип. 1919), від серп. 1919 — чл. Ради оборони УСРР, у лип.—груд. 1919 — Зафронтового бюро ЦК КП(б)У. Від 1920 — на госп. роботі в Москві. Від 1921 — чл. РВР Пн.-Кавказ. військ. округу і 1-ї Кінної армії. Від 1922 — на парт. і госп. роботі. 1920—21 примикав до Демократичного централізму групи, 1923 — до троцькістської опозиції. Від січ. 1924 до верес. 1929 — нач. Політуправління РСЧА, чл. Реввійськради СРСР і водночас ред. газ. «Красная звезда». 1929—37 — нарком освіти РСФРР.
А.С. Бубнов.
386 БУБНОВ
1922—24 — канд. в чл., чл. ЦК РКП(б), 1924—34 — чл. Орг. бюро ЦК ВКП(б). Чл. Всерос. ЦВК і ЦВК СРСР. Нагороджений орденами Леніна й Червоного Прапора. Репресований. Страчений. Тв.: Красная армия и единоначалие. Сборник статей. М., 1925; Боевая подготовка и политическая работа. М., 1927; Исследование жизни и деятельности М.В. Фрунзе. В кн.: Михаил Васильевич Фрунзе. М.—Л., 1931; О Красной Армии. Статьи, речи и доклады. М., 1958; Автобиография. В кн.: Деятели СССР и Октябрьской революции. М., 1989. Літ.: Биневич А.И., Серебрянский З.Л. Андрей Бубнов. М., 1964; Лихолат А.В. А.С.Бубнов на Україні. К., 1965; Матеріали до біографій визначних діячів Жовтневої революції та Громадянської війни на Україні: А.С. Бубнов. «УІЖ», 1989, № 4. Л.В. Гриневич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бубнов Андрій Сергійович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
