БРУСИЛОВСЬКИЙ ПРОРИВ 1916 (Луцький) — наступальна операція рос. Південно-Західного фронту проти австро-угор. і нім. військ у роки Першої світової війни. Проведена чотирма рос. арміями під командуванням ген. від кавалерії О.Брусилова з 4 черв. (22 трав.) до 20(07) верес. 1916 на фронті від Луцька до Чернівців.
384 БРЮКНЕР
А. Брюкнер.
К. Брюллов. Автопортрет. Бл. 1833.
Переважаючи ворога в піхоті у 2—2,5 разу, артилерії у 1,5— 1,7 разу, рос. війська досить легко прорвали на широкому фронті оборону австрійс. військ. 7 черв. (25 трав.) 8-ма армія (команд. — ген.-лейтенант О.Каледін) взяла Луцьк, 18(05) черв. 9-та армія (команд. — ген. від інфантерії П.Лечицький) оволоділа Чернівцями. Наступ продовжувався безупинно і з неослабною силою. За весь час операції втрати австроугор. армії досягли 1,5 млн осіб, рос. військ — 500 тис. осіб. Австро-нім. командування змушене було перекинути на Сх. фронт із Франції та Італії 34 д-зії (переважно нім.). Війська О.Брусилова зайняли Пд. Галичину, Буковину і знову підійшли до карпатських перевалів. Однак їх не підтримали армії ін. фронтів, почалися перебої з боєприпасами і вони зустріли потужний опір перекинутих із Зх. та Італ. фронтів підкріплень. У серед. верес. рос. війська зупинилися на лінії Золочів—Галич—Станіслав (нині Івано-Франківськ) — Ворохта. Б.п., який зарубіжні воєн. історики вважають найвдалішою бойовою операцією росіян за всю війну, істотно вплинув на її хід. Нім. командування змушене було остаточно припинити наступ на Верден (Франція) і перейти до позиційної війни. Італія була врятована від поразки, яка їй загрожувала, а Румунія виступила на боці Антанти. Для України, на тер. якої відбувалася ця грандіозна битва, вона принесла значні руйнування, загибель десятків тисяч солдатів та офіцерів, українців за походженням. Рос. командування не змогло використати Б.п. для перелому ходу війни на користь Росії. Деякі іноз. історики вважають, що внаслідок цього революція в Росії стала неминучою. Літ.: Брусилов А.А. Мои воспоминания. М., 1963; История первой мировой войны: 1914—1918, т. 2. М., 1975; Дюпюи Р.Э., Дюпюи Т.Н. Всемирная история войн, т. 3. СПб.—М., 1998. В.М. Волковинський.
ун-тів, 1881—1924 — проф. Берлінського ун-ту. У своїх синтетичних культ.-істор. працях поєднував філол. та істор.-джерелознавчі методи дослідження. Висвітлював деякі питання історії укр. мови, літ., фольклору, польс.укр. культ. взаємин від середньовіччя до 19 ст. Мав наук. контакти з укр. вченими, рецензував їхні праці. Укр. дослідники, зокрема І.Франко, високо цінували доробок Б., у той же час полемізували з деякими його концепціями. Тв.: Dzieje kultury polskiej, t. 1—4, 1930—1939; Encyklopedia staropolska, t. 1—2, 1937—39. Я.Д. Ісаєвич.
дения Карла Павловича Брюллова. М., 1899; Говдя П. К.Брюллов и Т.Шевченко. В кн.: Русско-украинские связи в изобразительном искусстве. К., 1956; К.П. Брюллов в письмах, документах и воспоминаниях современников. М., 1961; Ацаркина Э.Н. Карл Павлович Брюллов. М., 1963; Бочаров И.Н., Глушакова Ю.Л. Карл Брюллов. М., 1984. П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БРУСИЛОВСЬКИЙ ПРОРИВ 1916» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
