БРОНЬ (польс. broс — зброя) — узагальнена назва бойової зброї, поширеної в Україні в 16—17 ст. Синонімом терміна «Б.» було слово «оружє». Під Б. розуміли: 1) холодну зброю, що поділялася на т. зв. білу — меч, шабля, рапіра, шпага, корд (шпага з коротким клинком), ніж тощо та зброю на древках — спис, рогатина, бердиш; ударну зброю, представлену, зокрема, булавою, келепом, перначем, чеканом; 2) захисні обладунки зброї; 3) ручну метальну і вогнепальну зброю, насамперед лук, аркебуз, бандолет, гаківницю, карабін, мушкет, пістолет, рушницю, артилерію (т. зв. діла, киї, кулеврини, моздіри, мортири, сміговниці, фальконети).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БРОНЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
