БОЯРКА (до 1956 — смт БояркаБудаївка) — місто Києво-Святошинського р-ну Київ. обл. Залізнична ст. Перші згадки про с. Городище-Будаївка, що було на місці сучасної Б., припадають на поч. 16 ст. У зв’язку з буд-вом у 60-х рр. 19 ст. залізниці Київ— Фастів утворено залізничну ст. Б. 1923—27 Боярка-Будаївка — центр Будаївського р-ну. Місцевість біля Б. відома своїми добрими лікувально-кліматичними умовами, тут розміщено багато санаторіїв. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 с-ще окуповане гітлерівцями від 1 серп. 1941 по 5 листоп. 1943. Пам’ятники: М.Островському (1971), П.Корчагіну (1979). Паровоз К-15776 (1989), встановлений
БРАВЛІН (р. н. і р. с. невід.) — князь русів. Візант. агіографічне джерело «Житіє Стефана Сурозького» (відоме лише в давньорус. перекладі), створене на межі 8—
364 БРАГИНСЬКИЙ
Л.Є. Бразоль.
9 ст., розповідає, що з Новгорода Великого прийшла велика рус. рать на чолі з кн. Б., полонила землю (Кримську) від Корсуня (Херсон, Херсонес Таврійський) до Корчева (нині Керч) і здобула м. Сурож (нині Судак). Руси пограбували місто, однак згодом повернули награбоване і полонених. Логічно припустити, що це відбувалося до 790 і що Б. уклав тоді вигідну для себе угоду. У повідомленні багато неясного. Новгорода у 8 та 9 ст. ще не існувало. Ім’я Б. — сканд. походження. Можливо: а) скандинави прийшли Дніпром на пд. і далі до Криму; б) не виключено, що дружина Б. була київ. походження і Б. можна вважати попередником Аскольда і Діра; в) Б. був князем якогось поки що невідомого рус. квазідерж. утворення у Приазов’ї; г) фрагмент про Б. було вставлено у «Житіє...» вже після давньорус. перекладу візант. оригіналу. М.Ф. Котляр.
Португалії, Бразилії і Алгарві», формально припинила бути колонією. 1822 син Жуана VI Педру I (з 1821 — регент) проголосив Б. незалежною д-вою. 1825 Португалія визнала незалежність Б. 1825— 28 Б. вела війну за спірні тер. з Аргентиною. 1888 у Б. скасовано рабство, 1889 проголошено створення федеративної республіки. У Другій світовій війні Б. брала участь на боці антигітлерівської коаліції. Внутрішньополіт. нестабільність, зумовлена екон. негараздами, привела 1964 до влади військ. хунту. Від 1979 почався процес поступової демократизації. Б. — чл. ООН від 1945, чл. пн.-амер. зони вільної торгівлі МЕРКОСУР. Дипломатичні відносини між Б. і Україною встановлені 10 січ. 1992. Від 2-ї пол. 1990-х рр. досить інтенсивно розвивається укр.-бразильське співробітництво в усіх галузях, зокрема в космічній. Літ.: Латинская Америка: Энциклопедический справочник. М., 1979; Орлов А.Г. Политические системы стран Латинской Америки. М., 1982; История Латинской Америки. 1918— 1945. М., 1999. А.Ю. Мартинов.
перші дві шк. в околицях Прудентополіса. 1913 створено Шкільний союз, що в 1920—41 об’єднав 35 шкіл. Від 1935 працює 4-річна шк.-семінарія св. Йосафата у Прудентополісі, майже при всіх укр. церквах діють суботні курси українознавства. Від 1989 в ун-ті шт. Парана — українознавчі курси. Від 1991 у чотирьох урядових шк. цього шт. викладають укр. мову. Перший укр. час. — «Зоря» (1907). Ін. вид.: «Boletim Informativo», «Наша думка», «Наш напрям», «Місіонер у Бразилії», «Православна нива», «Прапор», «Праця», «Самоосвітник», «Україна», «Український місіонер», «Український місіонер у Бразилії». Від 1912 діє вид-во отців василіян, де видається укр. літ. 1961 в Курітібі на площі Україна споруджено перший пам’ятник Т.Шевченку, згодом — в Прудентополісі й Порту-Алегрі. Літ.: Гец М. Українська імміграція в Бразилії. В кн.: Українці у вільному світі. Джерсі-Сіті, 1954; Зінько В. Рідна школа у Бразилії (історико-правничий нарис). Прудентополіс, 1960; Зарубіжні українці: Довідник. К., 1991; Євтух В.Б. та ін. Зберігаючи українську самобутність. К., 1992; Стрілко А. Біля джерел української діаспори у Бразилії. В кн.: Українська діаспора, ч. 7. К., 1995; Трощинський В.П., Шевченко А.А. Українці в світі. К., 1999; Українці, т. 1. Опішне, 1999. О.О. Ковальчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БОЯРКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
