БОЯРКА-БУДАЇВКА — назва до 1956 м. Боярка. БОЯРСЬКА ДУМА. За часів Київської Русі — неформальна рада при князеві без чітко окреслених функцій. Склад «думців» — «княжих мужів» (див. Бояри) — залежав виключно від княжої волі. Б.д. виникає як наслідок інституалізації патріархальної традиції, що змушувала володаря радитись із підданими при прийнятті рішень. З часом цей первісно неформальний орган урядування усталився, професіоналізувався, стало обмеженим коло осіб, з яких могли рекрутуватися «думці». Б.д. перетворилася на конкурента та обмежувача князівської влади. Останнє особливо помітне, напр., у Галицькій землі (див. Галицькі бояри). Вищі дорадчі органи влади еволюціонували по-різному у Великому князівстві Литовському (ВКЛ) та Великому князівстві Московському (ВКМ), які наслідували давньорус. політ. спадщину. У ВКЛ рада панів (пани-рада) стала оплотом аристократичного конституціоналізму. У ВКМ Б.д. після підриву позицій рос. родової аристократії за опричнини (1564—72) та «смутного часу» (1605—13) бюрократизувалася. До складу останньої протягом 16—17 ст. крім родової аристократії (бояри та окольничі) вводять представників дворянства (думні дворяни) та чиновництва (думні дяки). Політ. значення Б.д. в Рос. д-ві було обмежене і залежало від особистих якостей монарха. Наприкінці 17 ст. самодержавство вдається до створення паралельних Б.д. органів влади, а 1711 Петро I остаточно замінив її Сенатом. Літ.: Ключевский О.В. Боярская дума. М., 1882; Пресняков А.Е. Московское царство. В кн.: Российские самодержцы. М., 1990; Кинан Е. Традиції московської політичної культури. В кн.: Російські історичні міфи. К., 2001. Д.С. Вирський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БОЯРКА-БУДАЇВКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
