БОТВИН Нафталі (псевд.: Бронек, Цвінек, Пилип; 19.02.1905— 06.08.1925) — активіст комуніст. руху в Зх. Україні. Н. в с. Руда-Сілецька (нині село Кам’янсько-Бузького р-ну Львів. обл.). Чл. Комуністичної спілки молоді Західної України (1921), чл. КПЗУ (1923), один з кер. профспілки шевців і кравців. 28 лип. 1925 за парт. дорученням убив поліцейського провокатора Цехновського у Львові. За вироком військ.-польового суду Б. розстріляно у Львові. Його ім’ям названо роту інтернац. бригади під час громадян. війни в Іспанії 1936—39. Літ.: Борці за возз’єднання: Біографічний довідник. Львів, 1989. О.С. Рубльов.
БОТЕВ Христо (06.01.1849— 01.06.1876) — болг. революц. діяч, поет, публіцист. Н. в м. Калофер
358 БОТЕРО
(Болгарія). 1863—66 мешкав в Україні, навч. в Одес. г-зії, яку залишив наприкінці 1865. Протягом 1866 працював учителем у с. Задунаївка (нині село Арцизького р-ну Одес. обл.). Зблизився з учасниками польського повстання 1863—1864, висланими царським урядом на пд. Російської імперії. У січ. 1867 повернувся у Калофер, проте невдовзі, зважаючи на переслідування турец. властей, емігрував до Румунії. Проживаючи в містах Галац, Бреїла, згодом у Бухаресті, очолив разом із революціонерами В.Левським і Л.Каравеловим болг. емігрантський нац.-визвол. рух, з серп. 1874 брав участь у діяльності Болг. революц. центр. к-ту, співробітничав у газетах «Тъпан» («Барабан»), «Дунавска зора», «Свобода», «Независимост», сатиричних часописах «Крълеж» («Кліщ»), «Оса», «Хитър Петр», видавав газети «Дума на български емигранти», «Знаме» (в якій закликав до створення в Болгарії «народної республіки»), брав активну участь у підготовці антитурец. Квітневого повстання 1876. Загинув у бою з турец. військ. частинами на горі Вол у місцевості Йолковиця. День його смерті оголошено у Болгарії Днем нац. трауру і пам’яті героїв, які загинули в боротьбі проти нац. гноблення. Б. залишив багату і різноманітну літ. спадщину — поезії, оповідання, фельєтони, публіцистичні статті, послання, пер. істор. драми М.Костомарова «Кремуцій Корд». Вірші Б. («Елегія», «Боротьба», «Хаджі Димитр», «На смерть В.Левського»), поема «Гайдуки» та ін. твори пройняті глибоким ліризмом, високим громадян. пафосом та любов’ю до батьківщини, надихали болг. народ на боротьбу проти осман. ярма. Серед укр. перекладачів доробку Б. — П.Грабовський, В.Сосюра, П.Тичина, Д.Павличко, Д.Білоус. Його образ розкрито у драм. поемі Л.Дмитерка «Зоря на обрії». Тв.: Укр. пер.: Поезії. К., 1949; Вибране. К., 1954; Събрани съчинения, т. 1—2. София, 1971; Поезії. К., 1977. Літ.: Лихачева Л.П. Христо Ботев. Биобиблиографический указатель. М., 1960; Поглубко К. Христо Ботев и Россия. Кишинев, 1976; Унджиев И., Унджиева Ц. Христо Ботев. М., 1976. В.В. Павленко.
гіонів світу, насамперед Європи, а також конкретних країн (Англія, Польща, Франція). Найважливішою працею Б. є кн. «Універсальні реляції» (Рим, 1591— 92), яка витримала чимало перевидань та перекладів. В Україні особливо популярними були польс. пер. (Краків, 1609, 1613 та 1659). У 1-й ч. твору, де розповідається про Європу, Б. описав також Україну і Кримське ханство, при цьому використав тв. антич. (Страбон) і середньовічних (Марко Поло, Г.Шедель) авторів, а також видання ранньомодернової епохи (С.Мюнстер, А.Поссевіні) та, ймовірно, свідчення франц. мемуариста Блеза де Віженера, разом з яким був у найближчому оточенні Генріха Валуа, короля Речі Посполитої (1573—75). Б. особливу увагу надавав опису Поділля, Волині, Галичини, низки міст (насамперед Києва, Львова, Луцька), конфесійним питанням, характеристиці деяких осіб (кн. К.Острозького, київ. митрополита Ісидора). Літ.: Мицик Ю.А. Історико-географічний опис України у творі італійського гуманіста XVI ст. Джованні Ботеро. «Історичні дослідження. Вітчизняна історія», 1982, вип. 8. Ю.А. Мицик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ботвин Нафталі» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
