БОЙКО Степан Іванович (07. 01.1901–19.11.1930) — громад. і політ. діяч. Н. в с. Потуржин Томашівського пов. (нині Польща). У роки Першої світової війни був евакуйований вглиб Росії, навч. у г-зії, учительській семінарії, перебував у Казані (1915—18; нині місто в Татарстані, РФ). Після повернення на батьківщину створив сільс. підпільну молодіжну
326 БОЙКО
орг-цію, спрямовану на боротьбу проти польс. окупації краю. З 1923 — чл. Комуністичної партії Західної України, секретар Станіславського, Львів. підміськ., Холмського і Волин. підпільних окружних к-тів партії, організатор сел. страйків на Грубешовщині, Томашівщині (нині тер. Польщі), Волині. Переслідувався польс. поліцією, був двічі ув’язнений. Закатований під час допиту в луцькій тюрмі. Літ.: За волю народну. Львів, 1959; Борці за возз’єднання: Біографічний довідник. Львів, 1989. К.Є. Науменко.
сталінізму» (1959), «Російські історичні традиції в большевицьких розв’язках національного питання» (1964) та ін. Тв.: Вибране, т. 1. Мюнхен, 1971; Про зусилля і здобутки. «Українське слово», 1998, 21 трав. Г.С. Брега.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бойко Степан Іванович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
