БОЙКО Іван Никифорович (24. 10.1910—12.05.1975) — військовик, полковник. Двічі Герой Рад. Союзу. Н. в с. Жорнище (нині село Іллінецького р-ну Він. обл.). Закінчив бронетанк. шк. (1936). Брав участь у боях на р. ХалхінГол (1939). У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 пройшов шлях від заст. командира танк. батальйону до командира танк. бригади. Першу медаль «Золота Зірка» Б. одержав 10 січ. 1944 за вміле командування діями 69-го гвард. танк. полку (21-ша гвард. механізована бригада, 8-й гвард. механізований корпус, 1-ша танк. армія, Перший Український фронт) в боях за м. Козятин. 26 квіт. цього ж року за успішні дії 64-ї гвард. танк. бригади (1-ша гвард. танк. армія, 1-й Укр. фронт) у ході форсування р. Дністер і Прут (прит. Дунаю) комбриг Б. удостоєний другої медалі «Золота Зірка». Нагороджений 9-ма ін. орденами і медалями. Після війни закінчив академічні курси при Військ. акад. бронетанк. і механізованих військ. 1956 звільнився в запас. П. у м. Київ. Літ.: Герои Советского Союза. М., 1973; Дважды Герои Советского Союза. М., 1973; Люди бессмертного подвига, кн. 1. М., 1975; Овеянные славой имена. Одесса, 1983. О.Є. Лисенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бойко Іван Никифорович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
