БІЛОЗЕРСЬКА КУЛЬТУРА — археол. к-ра пізнього періоду бронзового віку, поширена в степовій смузі України та Молдови у 12—10 ст. до н.е. Назва походить від поселення на березі Білозерського лиману (нині Каховського водосховища) в м. Кам’янка-Дніпровська. Серед пам’яток Б.к. — поселення на берегах річок і лиманів (Тудорове, Воронівка, Зміївка), кургани (Широка Могила, Степовий, Кочковате) та ґрунтові могильники (Брилівка, Широке, Будуржель), комплекси ливарних форм (Завадівка, Новоолександрівка), майстерні ливарників (Кардашинка), скарби металевих речей (Новогригор’ївка), випадкові знахідки. Матеріальна к-ра Б.к. репрезентована керамікою, знаряддями праці, тальковими ли-
286 БІЛОЗЕРСЬКИЙ
В.М. Білозерський.
С.І. Білокінь.
Вовчком у час. «Отечественные записки» та «Иллюстрированном журнале», 1872 видала з нею свій переклад двотомника «История человеческой культуры» Ф.Кольба. 1867 з трьома дітьми пішла від В.Білозерського, заробляла репетиторством (1868 склала іспит на звання домашньої вчительки). 1868—73 була літ. секретарем М.Костомарова, під впливом якого взялася за самостійні істор. студії. Серед її розвідок: «Мария Ивановна Гоголь», «Николай Васильевич Гоголь. Служба его в Патриотическом институте» (ж. «Русская старина», 1887), «В.Т.Нарежный» (там само, 1888, 1890—91, Уваровська премія Петерб. АН 1893). 1878 редагувала час. «Воспитание и обучение». За підтримки Д.Мордовця вміщувала статті й рецензії в журналах «Древняя и Новая Россия» та «Живописная Россия». Друкувалася також у часописах «Ласточка», «Игрушечка», «Исторический вестник», «Русская мысль», де, зокрема, 1885 вмістила записану нею автобіографію М.Костомарова. Брала участь в артілі перекладачок і створенні Вищих жін. курсів. Автор спогадів про М.Костомарова (ж. «Русская старина», 1886), підготувала до друку мемуари братів В. Жемчужникова та Л.Жемчужникова). Тв.: Автобиография. «Исторический вестник», 1913, № 6. Літ.: Спогади про Тараса Шевченка. К., 1982; Фоменко А.В., Рейтблат А.И. Белозерская. В кн.: Русские писатели: 1800—1917, т. 1. М., 1989; Листи до Тараса Шевченка. К., 1993. П.Г. Усенко.
жився з Надією Ген (див. Н.Білозерська). Ред. час. «Основа» (1861— 62). Згодом переїхав до Варшави. Підтримував зв’язки з галицькими політ. діячами, зокрема співробітничав з часописами «Мета» та «Правда». Останні роки життя мешкав на х. Мотронівка. Літ.: Петров В. Шевченко, Куліш, В.Білозерський — їх перші стрічі. «Україна», 1925, № 1—2; Бернштейн М.Д. Журнал «Основа» і український літературний процес кінця 50—60-х років XIX ст. К., 1959; Кирило-Мефодіївське товариство, т. 1. К., 1990; Левенець Ю.А. Василь Білозерський. «УІЖ», 1994, № 2/3; Дудко В.І. Полтавська громада початку 1860-х рр. у листах Дмитра Пальчикова до Василя Білозерського. «Київська старовина», 1998, № 2. О.В. Ясь.
слідник історії укр. к-ри, історії Церкви та більшовицького терору. Д-р істор. наук (2000), чл.-кор. УВАН (Нью-Йорк, 2000). Н. в м. Київ. Закінчив істор. ф-т Київ. ун-ту (1971) та аспірантуру філол. ф-ту Моск. ун-ту (1977). Канд. дис. на тему «Предмет і завдання літературознавчого джерелознавства» захистив 1978, докторську — «Масовий терор як засіб державного управління в СРСР, 1917—1941 рр.: Джерелознавче дослідження» — 2000. Від 1990 — голова Київ. наук. т-ва ім. Петра Могили, від 1996 — пров. н. с. Ін-ту історії України НАН України. Лауреат Нац. премії України ім. Тараса Шевченка (2002). Тв.: Закоханий у вроду слів: М.Зеров — доля і книги. К., 1990; Чи маємо ми історичну науку? «Наше минуле», 1993, ч. 1(6); The Kiev Patriarchate and the State. «The International Politics of Eurasia», vol. 3: The Politics of Religion in Russia and the new States of Eurasia. N.Y.—London, 1995; Доля української національної аристократії. «Генеза», 1996, кн. 1(4); Іванна Синенька-Іваницька. К., 1997; Масовий терор як засіб державного управління в СРСР, 1917—1941 рр.: Джерелознавче дослідження. К., 1999; Механизм большевицкого насилия. К., 2000. Літ.: Сергій Білокінь: Бібліографічний покажчик. К., 1989; Гирич І. Оборонець і дослідник національної культурної спадщини. «Пам’ятки України», 1998, ч. 3—4 (120—121); Хто є хто в Україні. К., 2001. О.О. Ковальчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БІЛОЗЕРСЬКА КУЛЬТУРА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
