БІЛЕЦЬКІ-НОСЕНКИ — козац.-старшинський, згодом дворянський рід, що походив від правобереж. шляхтича Івана Білецького (р. н. невід. — перед 1665). Іван був одружений з сестрою прилуцького полкового писаря Семена Раковича Анастасією (р. н. невід. — 1721), яка після його смерті вдруге вийшла заміж — за прилуцького полк. (1708—14) і генерального суддю (1714—15) Івана Яремовича Носа. Нащадки від шлюбу Анастасії з Білецьким приєднали до свого прізвища родове ім’я вітчима та стали зватися Б.-Н. Пасерб Івана Носа — Іван Іванович Б.-Н. (р. н. невід. — 1709) посідав уряд сотника сребрянського (1680), онук — Петро Іванович (р. н. невід. — 1734) — прилуцького полкового хорунжого (1709, 1720—24), прилуцького полкового сотника (1724—33) та прилуцького наказного полк. (1728—29), правнук — Никифор Петрович (р. н. невід. — 1761) — прилуцького полкового осавула (1738—61). З цього роду походить і відомий педагог, етнограф та письменник Павло Петрович Білецький-Носенко (1774—1856). Рід. Б.-Н. внесений до 2-х ч. Родовідних книг Полтав. та Черніг. губерній. Літ.: Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 1. К., 1908. В.В. Томазов.
чого музею. Під впливом Д.Яворницького у жовт. 1925 вступив до аспірантури Катериносл. н.-д. каф-ри українознавства, а від січ. 1926 продовжив навчання в аспірантурі каф-ри мовознавства і літ. при Київ. ін-ті нар. освіти. Навчання поєднував з роботою в Етногр. комісії при ВУАН, чл. якої був від 1924: опрацьовував теор. проблеми фольклору, був одним із ентузіастів популяризації краєзнавства серед широких сел. мас, редагував «Етнографічний вісник» ВУАН. Від поч. 1930-х рр. — кер. Етногр. комісії, чл. бюро Істор. циклу ВУАН, ст.н.с. ВУАН. 1934 звільнений з роботи за сфальсифікованими звинуваченнями в порушенні кадрової політики, гальмуванні перебудови роботи істор. установ ВУАН і популяризації ворожої продукції. 20 черв. 1937 заарештований за звинуваченням в активній діяльності в укр. нац. орг-ції наук. працівників ВУАН. 22 листоп. 1937 страчений у Києві. Автор численних наук. праць, написаних укр. мовою. Серед них — наук. ст. «Типи сучасного села», «Минуле етнографії на Дніпропетровщині», а також монографія «С.Д.Ніс і його етнографічна діяльність». Літ.: Бабенко Л. Ціна гідності — смерть (В.В.Білий). В кн.: Репресоване краєзнавство (20—30-ті роки). К., 1991. О.Д. Кузьминська.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БІЛЕЦЬКІ-НОСЕНКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
