БІЛЕЦЬКИЙ-НОСЕНКО Павло Павлович (27(16).08.1774 — 23 (11).06.1856) — педагог, етнограф, письменник. Н. в м. Прилуки. Походив із старовинного козац.-старшинського роду. 1793 закінчив шляхетський сухопутний кадетський корпус у Санкт-Петербурзі. Деякий час перебував на військ. службі. Брав участь у битві при Очакові (1788) та в штурмі Праги, передмістя Варшави (1794). 1798 вийшов у відставку в чині капітана й оселився у Прилуках. 1804 — підсудок Прилуцького повітового земського суду. 1798 заснував двокласне нар. уч-ще, пізніше перетворене на трикласне повітове, та приватний пансіон для шляхетних дітей, що існував до 30-х рр. 19 ст. Його творча спадщина надзвичайно різноманітна. Він залишив понад 60 творів з багатьох галузей знання — історії, філософії, медицини, с. госп-ва, філології, етнографії, фольклористики тощо. Осн. з них: «Сказки на малороссийском языке» (1812); «Баллады на малороссийском языке» (1822—29); «Зиновий Богдан Хмельницкий» (1829); «Лингвистические памятники поверий у малороссиян, их свадебные обряды с народными песнями» (1839— 40). Б.-Н. підтримував тісні зв’язки з наук. колами — Т-вом наук при Харків. ун-ті та Вільним екон. т-вом. Перекладав рос. та укр. мовами худож. тв. франц. письменників. У літ. творчості був послідовником І.Котляревського. П. у с. Лапинці (нині в складі м. Прилуки). Тв.: Словник української мови. К., 1966; Поезії. К., 1973.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Білецький-Носенко Павло Павлович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
