БИТИЦЬКЕ ГОРОДИЩЕ — укріплення волинцівської культури, найбільш імовірними носіями якої вважають сіверян. На сьогодні це єдине відоме городище цієї к-ри. Розташов. у Сум. р-ні Сум. обл. Датується з серед. 8 ст., занепало на межі 8—9 ст. Вирізняється за топографією (високий останець корінного берега р. Псел, прит. Дніпра), розмірами (понад 7 га), фортифікацією, складом знахідок. Розкопки та знахідки (понад 60 жител, бл. 250 металевих виро-
256 БИХІВСЬКИЙ
бів, два скарби прикрас і знарядь праці та ін.) свідчать про співіснування у Б.г. двох етнічно різних (слов’яни давні та тюрки), з різними госп. укладами та побутовими звичками (землероби та кочовики) груп мешканців. Літ.: Сухобоков О.В., Юренко С.П. Новое в изучении памятников волынцевского типа. В кн.: Славянская археология: Этногенез, расселение и духовная культура славян. М., 1993. О.В. Сухобоков.
подарської академії в м. Подєбради (Чехія), пізніше обіймав посаду її ректора. Написав низку наук. праць, у т.ч. з історії укр. нас. Кубані. П. у м. Подєбради. Тв.: Кубань у кривому дзеркалі. Прага, 1927. Літ.: Сулятицький П. Нариси з історії революції на Кубані, т. 1. Прага, 1925; Іванис В. Стежками життя, кн. 1— 4. Новий Ульм, 1958—62; Його ж. Боротьба Кубані за незалежність. Мюнхен, 1968; Білий Д.Д. Малиновий клин: Нариси з історії українського населення Кубані. К., 1994; Польовий Р. Кубанська Україна. К., 2002. Д.Д. Білий.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БИТИЦЬКЕ ГОРОДИЩЕ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
