БЄЛЬСЬКА — назва до 30-х рр. 18 ст. м. Старобільськ. БЄЛЬСЬКИЙ Федір Іванович (р. н. невід. — після 1506) — князь з литов. династії Гедиміновичів, володар Білої Русі й земель в Україні. Перша звістка про Б. сягає 1476, коли він підписав лист митрополита Мисаїла до рим. папи Сікста IV, виразно проунійний за спрямуванням. 1481 разом із князями Михайлом Олельковичем й Іваном Гольшанським Б. виступив організатором змови князів (див. Змова князів 1481), маючи на меті детронізацію (а можливо, й убивство) Казимира IV Ягеллончика та возведення на великокнязівський стіл Михайла Олельковича, котрий формально мав на нього більші права. Для цього Казимира IV запросили на весілля Б. Змову було викрито, а її учасників (30 серп. 1481) стратили, за винятком Б., який утік до Москви, перейшовши на службу до Івана III Васильовича, за що дістав маєтки Демон і Мореву. 1493—97 був ув’язнений. 1498 одружився з рязанською княгинею — сестрою Івана III Анною
250 БЄЛЬСЬКІ
Василівною, завдяки чому породичався з ним. Брав участь у походах на Твер (1485) і Казань (1506), а також російсько-литовській війні 1500—1503. Літ.: Wolff J. Kniaziowie litewskoruscy od koсca XIV wieku. Warszawa, 1895; Papйe F. Polska i Litwa na przelomie wiekоw srednich, t. 1. Krakуw, 1904; Базилевич К.В. Внешняя политика Русского централизованного государства. Вторая половина XV в. М., 1952; Зимин А.А. Формирование боярской аристократии в России во второй половине XV — первой трети XVI в. М., 1988; Кром М.М. Меж Русью и Литвой: Западнорусские земли в системе русско-литовских отношений конца XV — первой трети XVI в. М., 1995. О.В. Русина.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БЄЛЬСЬКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
