БЄЛГРАДСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1739. Укладений 29(18) верес. 1739 між Російською імперією й Османською імперією після припинення російсько-турецької війни 1735—1739. Від Росії трактат до договору підписав посол Франції при султанському дворі маркіз де Вільнев, від Туреччини — великий візир Мегмед-па-
ша. Крім трактату, до системи договору включалися: конвенція про кордони, укладена 19(08) жовт. 1739 у м. Ніш (Сербія); конвенція про витлумачення окремих статей трактату, укладена 28(17) груд. 1739 в Стамбулі; конвенція про визнання імператорського титулу за рос. царем і повернення Росії м. Азов, укладена 6 верес. (26 серп.) 1741 в Стамбулі і повторена 10 квіт. (30 берез.) 1747. Гарантом виконання договору виступила Франція. До підписання Б.м.д. Росію спонукали: укладення 1 верес. (21 серп.) в Бєлграді Австрією (союзницею Росії в цій війні) сепаратного прелімінарного мирного договору з Туреччиною, за яким останній поверталися Сербія і Мала Валахія (див. Волощина), переговори Швеції з Туреччиною про умови союзного і оборонного договору. За умовами Б.м.д. Росія повертала собі Азов, однак зобов’язувалася зруйнувати фортифікаційні споруди. Росії дозволялося збудувати фортецю проти о-ва Черкаського на Дону, а Туреччині — у гирлі р. Кубань. Росії заборонялося тримати й будувати військ. або торг. флот у Чорному й Азовському морях. За взаємною згодою сторін тер. Великої й Малої Кабарди (нині тер. РФ) мала служити «бар’єром між обома імперіями». Артикул 5 трактату від 29(18) верес. 1739 містив зобов’язання утримувати крим. татар, з одного боку, козаків і калмиків — з ін., від наскоків та походів. У цілому цей договір не відповідав геополіт. цілям Рос. імперії на пд. напрямку її зовн. політики і був анульований Кючук-Кайнарджійським мирним договором 1774. Літ.: Юзефович Т. Договоры России с Востоком, политические и торговые. СПб., 1869; Бантыш-Каменский Н. Обзор внешних сношений России (по 1800 год), ч. 1. М., 1894; Те саме, ч. 4. М., 1902. В.С. Степанков.
ління, від 1996 — Голова Спілки кінематографістів України (з 2000 Нац. спілка кінематографістів України). Оператор кінофільмів «Казка про Хлопчиша-Кибальчиша» (1964, реж. Є.Шерстобитов), «Варчина земля» (1969, у співавт., реж. А.Буковський). Був режисером фільмів «Стара фортеця» (1973), «На короткій хвилі» (1977), «Незрима робота» (1979). Найвідомішою стала стрічка «Ніч коротка» (1-й приз і диплом за кращий фільм для дітей та юнацтва на XV Всесоюзному кінофестивалі у м. Таллінн, Естонія, 1982, гран-прі Міжнар. кінофестивалю в м. Мангейм, Німеччина, 1982). Відомими стали також фільми «Які молоді ми були» (1986), «Розпад» (1989, золота медаль 47го Міжнар. кінофестивалю у Венеції, Італія, 1990), «Святе сімейство» (1997). 1986 разом з В.Тушковським та О.Левченком отримав Держ. премію УРСР ім. Т.Шевченка за фільми «Ніч коротка» та «Які молоді ми були». Г.Г. Єфіменко.
кваліфікації, викл. марксизму-ленінізму при Київ. ун-ті. Канд. дис. — «УРСР у боротьбі за заверБЄЛЬСЬКИЙ шення будівництва соціалістичного суспільства. 1935 — червень 1941». Підданий критиці в постанові ЦК КП(б)У «Про політичні помилки й незадовільну роботу Інституту історії України АН УРСР» (29 серп. 1947). Від 1964 — на пенсії. Автор бл. 100 робіт, у т. ч. «Возз’єднання українського народу в єдиній Українській Радянській державі» (1951); «Відбудова і розвиток народного господарства та культури УРСР в четвертій сталінській п’ятирічці (1946—1950 рр.)» (1953); «КПРС — натхненник і організатор комуМ.О. Бєліков. ністичного будівництва на Україні» (1960) та ін. Нагороджений орденом Леніна (1934). П. у м. Київ. Літ.: Коваль М.В., Рубльов О.С. Інститут історії України НАН України: перше двадцятиріччя (1936—1956 рр.). «УІЖ», 1996, № 6; У лещатах тоталітаризму: Перше двадцятиріччя Інституту історії України НАН України (1936— 1956 рр.), ч. 1—2. К., 1996; Документи про створення і перші роки діяльності Інституту історії України АН УРСР 1936—1941 рр. К., 2001. О.С. Рубльов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БЄЛГРАДСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1739» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
