БЕРЕГИНІ — жін. персонажі слов’ян. міфології. Давньорус. «Слово об идолах» (тлумачення «Слова Григория Богослова на св. Крещение») говорить, що слов’яни початково «клали требы оупирем берегыням». «Слово Иоанна Златоустого» зазначає, що Б. було «три девять сестрениць» (тобто багато). Там же шанування Б. згадується поряд із поклонінням воді: «и рекам и источникам и берегыням». Це дає змогу пов’язувати Б. з берегами водоймищ і зближувати з водними божествами — русалками. Останні зберегли назву «Б.» і в домовому різьбленні рос. Півночі. В одному старовинному повчанні духовним дітям говориться: «и мокоши и перегини и всяким богом мерзьким требам не приближайся». Тут «перегини» (старослов’ян. — горб, вкритий лісом), очевидно, це ті, хто мешкає на горі (найдавніше значення слова «брег» (берег) — гора). Тому, на думку рос. історика, фольклориста та етнографа О.Афанасьєва, у Б. можна вбачати як гірських духів, горинь, так і водяних дів, які блукають берегами річок і струмків. Згідно з Б.Рибаковим, зв’язок Б. з поняттями «берег» і «оберігати»
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БЕРЕГИНІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
