БЕРДИ — назва до 1841 м. Бердянськ. БЕРДИЧІВ — місто обл. підпорядкування Житомир. обл., райцентр. Розташов. на р. Гнилоп’ять (прит. Тетерева, бас. Дніпра). Залізничний вузол. Нас. 88 тис. осіб (2001). Тер., на якій розташов. місто, заселена з 2 тис. до н. е. Тут виявлено поселення бронзового віку та залишки двох поселень черняхівської культури. Є відомості про те, що 1320 ця місцевість була подарована вел. кн. литов. Гедиміном родині Тишковичів. Виникнення хутора, який пізніше дістав назву Б., відноситься до серед. 15 ст. 1483 його зруйнували крим. татари. 1546 в акті розмежування земель між Великим Князівством Литовським і Короною Польською Б. згадується як власність Тишковичів. Після Люблінської унії 1569 Б. відійшов до Польщі. З часу побудови тут Я.Тишковичем замку, млина, монастиря (1627) Б. стає містечком. 1630 власник подарував монастир катол. орденові Босих кармелітів (див. Кармеліти). Під час національної революції 1648—1676 загони повстанців на чолі з М.Кривоносом визволили м-ко, зруйнувавши при цьому замок і монастир. Б. увійшов до Київського полку. Протягом усієї війни тут стояв козац. гарнізон. За Андрусівським договором (перемир’ям) 1667 Б. у складі Брацлавського воєводства відійшов до Речі Посполитої. Нас. брало участь у козац. повстанні під проводом С.Палія (1702—04), який біля Б. 1703 розгромив польс. військо. У тривалій боротьбі за замок між нащадками Я.Тишковича та орденом кармелітів перемога виявилася на боці останніх. 1739— 54 кармеліти побудували кафедральний костьол, відкрили шк., друкарню. Від серед. 18 ст. м-ко у власності князів Радзивіллів. Після 2-го поділу Польщі 1793 (див.
Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Б. увійшов до складу Волинської губернії як м-ко Житомир. повіту. На 1798 його нас. складало 4820 осіб. 1844 Б. включено до Махнівського пов. Київської губернії, 1845 набуває статусу міста, а 1846 стає центром повіту. Од серед. 19 ст. Б. — важливий торг.-пром. і культ. центр Правобережної України. Тут відбувалися щорічні ярмарки. На кін. 19 ст. у місті налічувалося 25 пром. підпр-в. 1877 у Б. виникло чавуноливарне підпр-во, яке виготовляло апаратуру для цукрової пром-сті, 1897 воно перетворене на машинобудівний з-д «Прогрес». 1900—06 засновано пісочний і рафінадний цукрові з-ди. За кількістю жителів у серед. 19 ст. Б. посідав четверте місце в Україні (після Одеси, Києва та Харкова). На 1863 тут проживало 51 625 осіб, з них 46 149 євреїв (93 %). У 19 ст. Б. — один з гол. центрів хасидизму. Під час Першої світової війни у Б. був дислокований штаб Південно-Західного фронту, який у верес. (серп.) 1917 став одним з осередків заколоту ген. від інфантерії Л.Корнілова. Від 1923 — окружний центр, від 1932 входив до складу Він., а з верес. 1937 — Житомир. областей. Райцентр 1923—30 та з 1939. В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 від 8 лип. 1941 по 5 січ. 1944 місто окуповане гітлерівцями. Визволене військами 1-го Укр. фронту. Уродженцями Б. є поет М.Абрамович (1859—1940), оперна співачка М.Будкевич (1869—1943), письменники В.Гроссман (1905— 64), В.Нестайко (н. 1930). Істор. та археол. пам’ятки: поселення 2—5 ст., комплекс споруд кармелітського монастиря (15— 18 ст.), костьол св. Варвари (серед. 19 ст.), в якому 1850 вінчався О. де Бальзак. Літ.: ІМіС УРСР. Житомирська область. К., 1974; Костриця М.Ю., Кондратюк Р.Ю. Історико-географічний словник Житомирщини, т. 1. Житомир, 2002. Я.В. Верменич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БЕРДИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
