БЕНЕФІЦІЙ (від лат. beneficium — благодіяння) — 1) у рим. праві — привілей, податкові пільги, що надавались окремій особі або групі осіб за особливі заслуги чи з ін. мотивів; 2) за часів
середньовіччя — земельні чи ін. пожалування (зазвичай тимчасового характеру) за виконання військ. чи адм. служби. Поняття Б. споріднене з термінами «феод», «лен» тощо. Зберігалося тривалий час завдяки консерватизмові канцелярської лексики, зокрема в такій інституції, як катол. церква (див. Католицизм). Літ.: Блок М. Феодальне суспільство. К., 2002. Д.С. Вирський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БЕНЕФІЦІЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
