БАСИСТЮК Ольга Іванівна (н. 19.08.1950) — співачка (ліричне сопрано). Нар. арт. УРСР (1985; від 1991 — України). Н. в с. Поляни Волочиського р-ну Кам’янецьПодільської обл. (нині село Хмельн. обл.). 1974 закінчила Львів. консерваторію. Протягом 1975—84 — солістка Львів. філармонії. З 1981 — солістка Будинку органної та камерної музики України у Києві. У репертуарі співачки — твори укр., рос. композиторів (М.Лисенко, Я.Степовий, М.Аркас, М.Глинка, С.Рахманінов, П.Чайковський) та зарубіжних композиторів (Й.Бах, В.Белліні, Дж.Верді, Г.Гендель, Дж. Пуччіні, Ф.Шуберт), нар. пісні в спец. органних транскрипціях. Лауреат міжнар. конкурсів вокалістів у Ріо-де-Жанейро (1975, Гран-прі; Бразилія), Плевені, (1976, 1-ша премія, золота медаль; Болгарія), міжнар. конкурсу грамзапису в Братиславі, який організувало ЮНЕСКО (1978). 1987 Б. присуджено Держ. премію УРСР ім. Т.Шевченка за концертні програми останніх років. Літ.: Великанова О. Ольга Басистюк. «Музыкальная жизнь», 1987, № 16; Клейменова О. Оркестр і примадонна. «Голос України», 1998, 19 трав.; Литвинова О. Перлини української вокальної музики. «Українська музична газета», 1998, № 2. Г.Г. Єфіменко.
кацтво — одна з гол. складових системи володарювання монгол. феод. еліти в завойованих країнах з осілим населенням. За свідченням Джованні да Плано Карпіні, Б. відали збором данини, набором рекрутів до війська, пильнували за дотриманням порядку, займалися придушенням опору монгол. правлінню. Б. призначалися в найбільш залежні від Золотої Орди центри Русі. Там була їхня постійна резиденція, вони мали невеликі військ. загони. Б. збирали інформацію, наглядали за політ. обстановкою в регіоні. Скупа інформація пізніших писемних джерел не дає змоги точно визначити час запровадження й скасування баскацтва на Русі, мережу його поширення, статус Б. і характер їхніх відносин з місц. князівською владою. Мабуть, баскацтво запроваджено на Русі відразу після монголо-татарської навали, однак у різних її регіонах неодночасно. Функціонування баскацтва залежало від стану ординської міськ. бюрократії, і, можливо, Б. були поступово замінені даругами й послами в зв’язку з занепадом у 2-й пол. 14 ст. золотоординських міст і ослабленням центр. влади. Літ.: Насонов А.Н. Монголы и Русь. М.—Л., 1940; Зимин А.А. Народные движения 20-х годов XIV в. и ликвидация системы баскачества в северо-восточной Руси. «Известия Академии наук СССР. Серия истории и философии», 1951, т. 9, № 1; Каргалов В.В. Существовала ли на Руси «военно-политическая баскаческая организация» монгольских феодалов? «История СССР», 1961, № 1; Його ж. Внешнеполитические факторы развития феодальной Руси. М., 1967; Його ж. Баскаки. «Вопросы истории», 1971, № 5; Vasary I. The Origin of Institution of Basqaqs. В кн.: Acta Orient. Acad. Scient. Hungaricae 32,2. Budapest, 1978; Thomas T. Allsen. Mongol Census — Taking in Rus; 1245—1275. «Harvard Ukrainian Studies», v. 1, March, 1981; Charles J.Halperin. Russia and Golden Horde: The Mongol impact on Medieval Russian History. Bloomington, 1987; Чукаев В.А. Русь и Золотая Орда. Днепропетровск, 1998. Ф.М. Шабульдо.
Харкові (1905). Делегат V з’їзду РСДРП(б) (1907). Секретар Харків. орг-ції РСДРП(б) (1908). Навч. БАСТАРНИ в Моск. ун-ті та студії К.Станіславського. Грав на сцені Малого театру (1913—16). Брав участь у громадян. війні 1918—21. Комісар бригади 47-ї стрілец. д-зії. Від 1920 — зав. Центр. управління театрів Наркомосу РСФРР. Від 1923 — на адм. посадах у кінематографії: дир. «Пролеткино», дир. ф-ки «Радиофильм», вироб. групи «Востокфильм». Від 1938 працював у Держ. Третьяковській галереї, з 1944 — у Наркоматі закордонних справ СРСР. Від 1945 — персональний пенсіонер. Нагороджений орденом Леніна. О.І. Басистюк. П. у м. Москва.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Батистюк Ольга Іванівна» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
