БАРЯТИНСЬКИЙ Олександр Петрович (18(07).01.1798—31(19).08. 1844) — князь (до серед. 1826), декабрист, письменник. Син поміщика, чиновника. Вихований в єзуїтському пансіоні в Санкт-Петербурзі, слухав лекції юриста проф. В.Кукольника в Гол. пед. ін-ті (1815). Після нетривалої служби перекладачем Колегії закордонних справ вступив юнкером до лейбгвардії Гусарського полку в січ. 1817. Влітку того ж року — корнет, із 11 листоп. (30 жовт.) 1819 — поручик, із 29(17) берез. 1825 — штаб-ротмістр. 1820 призначений до Тульчина ад’ютантом команд. 2-ю армією П.Вітгенштейна. Товаришував з П.Пестелем, поділяючи його респ. погляди та радикалізм. Входив до «Союзу благоденства». Від 1821 — чл. Пд. т-ва (див. Декабристів рух), за дорученням якого 1823 вів переговори про координацію дій з Пн. т-вом. Писав вірші та філос. прозу франц. мовою. 14 своїх поезій видав 1824 у Москві в кн. «Quelques heures de loisir a Toulchin» («Години дозвілля в Тульчині»). На франц. мову перекладав «Руську правду» П.Пестеля. Заступив останнього на чолі Тульчинської управи у груд. 1825. На поч. 1826 узятий під варту в м.Тирасполь Херсон. губ. (нині місто в Молдові)
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Барятинський Олександр Петрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
