БАРТЕЛЕМІ МІСІЯ — військ.розвідувальна й дипломатична місія, надіслана до Польщі головнокоманд. військами Антанти в Пд.-Сх. Європі маршалом Л.Франше Д’Еспре з метою врегулювання польс.-чеського й польс.-укр. збройних конфліктів. Складалася із 70 (переважно франц.) офіцерів на чолі з ген. Ж.Бартелемі. 19 січ. 1919 Б.м. через Прагу й Варшаву прибула до Кракова, де встановила довірчі взаємини з польс. властями. Поїздом, яким Б.м. дісталася до Львова, було відправлено й зброю для польс. частин, що викликало протест митрополита А.Шептицького. Позиція Б.м. щодо українсько-польської війни 1918—
1919 виходила з далеких від реалій оптимістичних запевнень команд. армією «Схід» Т.Розвадовського і була орієнтована не на укладення перемир’я, а лише припинення вогню. Б.м. спочатку двічі відмовилася вести переговори про перемир’я з представниками Української Галицької армії, переговори розпочалися лише 1 лют. і завершилися безрезультатно. З прибуттям 13 лют. 1919 до Варшави з Парижа Міжнар. комісії в польс. справах (комісії Ж.Нуланса) Б.м. стала її підрозділом. Того ж дня кер-во Б.м. брало участь у зустрічі з Ю.Пілсудським. 14 і 15 лют. комісія Ж.Нуланса обговорила доповідь Б.м. про стан справ у Східній Галичині. Скрутне становище польс. військ обумовило рішення скерувати Б.м. на прискорення підписання перемир’я. 22 лют. команд. УГА М.Омелянович-Павленко погодився припинити воєн. дії на добу. У ніч з 23 на 24 лют. у Львові підписано відповідну угоду, а 25 лют. там же почалися переговори про перемир’я. Спроби членів делегації ЗУНР Є.Вітвицького, М.Лозинського, О.Бурачинського, В.Тенницького, представників УГА обґрунтувати позицію укр. сторони виявилися марними. Водночас делегат США Р.Лорд запевнив польс. військових, що «історичні й політичні права» Польщі будуть захищені, до неї відійдуть Львів і нафтові родовища Прикарпаття. 27 лют. Б.м. і укр. делегати виїхали до м. Ходорів, де в штаб-квартирі УГА в присутності вищих керівників ЗУНР Є.Петрушевича й С.Голубовича зустрілися з С.Петлюрою. Сподівання керівників ЗУНР на підтримку з боку керівника УНР не виправдалися. 28 лют. 1919 у Львові Б.м. в ультимативній формі зажадала від делегатів ЗУНР згоди на заздалегідь вироблені нею умови перемир’я. Ст. 1 угоди проголошувала: перемир’я є чисто військ., воно аж ніяк не впливатиме на майбутнє рішення конференції (див. Паризька мирна конференція 1919— 1920), але триватиме до його проголошення. Ст. 2 містила опис «лінії Бартелемі», за яку на сх. відводилися частини УГА — від пн. кордону Галичини вздовж Зх. Бугу на пд., залишаючи полякам міста Кам’янку (нині м. Кам’янка-Бузька) та Бібрку, далі Миколаїв (Львів. обл.), Турчанський та Дрогобицький повіти. З обох сторін «лінії Бартелемі» утворювала-
ся 3-кілометрова нейтральна зона (ст. 4). Ст. 5 передбачала звільнення військовополонених та інтернованих. Ст. 6, 7 і 8 забороняли відчуження власності, конфісковані маєтки поверталися володарям. Ст. 9—11 регулювали експлуатацію нафтових родовищ, продаж пального. УГА зобов’язувалася тимчасово їх охороняти. Ці та ін. питання, пов’язані з експлуатацією родовищ, регулювалися «Додатковим договором щодо нафти». Контроль за виконанням умов перемир’я брали на себе Антанта і США. Умови перемир’я були вкрай невигідними для УГА, погіршували становище ЗУНР, перспективи нац.-визвол. боротьби на зх.-укр. землях. Укр. спільнота Сх. Галичини — військові та мирне нас. — рішуче не сприйняла умов перемир’я, продиктованих Б.м. У ніч на 1 берез. командування УГА скасувало домовленість щодо припинення вогню. У відповідь Б.м. висунула новий ультиматум і 2 берез. 1919 залишила Львів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БАРТЕЛЕМІ МІСІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
