БАЛЮК Іван (15.03.1894—27. 07.1915) — громад. діяч, поет, публіцист. Н. в с. Трибухівці (нині село Бучацького р-ну Терноп. обл.). Закінчив г-зію у м. Бучач (1914). Активний учасник нац. молодіжного руху, кер. драгоманівського гуртка, чл. повітового проводу філії «Просвіти» — «Січі». З початком Першої світової війни у серп. 1914 вступив добровольцем до Легіону Українських січових стрільців. На фронті — чл. стрілец. творчого об-ня, співробітник видань «Шляхи», «Вісник Союзу визволення України», автор статей ідейно-патріотичного змісту, військ.-істор. нарисів, поетичної зб. «Скошений цвіт». Загинув 1915 у бою біля с. Завалів (нині село Підгаєцького р-ну Терноп. обл.). Літ.: Вітовський Д. Із сумно-ясних настроїв. «Шляхи», 1915, ч. 2; Заклинський М. Спомини про Івана Балюка. «ЛНВ», 1929, т. 4; Українські Січові Стрільці 1914—1920. Львів, 1935; Ріпецький С. Українське Січове Стрілецтво. Нью-Йорк, 1956. К.Є. Науменко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Балюк Іван» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
