АШКЕНАЗІ (Ашкеназ у пер. з івриту — Німеччина) — самоназва одного з двох найчисленніших субетносів єврейс. народу (ін. субетнос — сефарди — нащадки вихідців з середньовічної Іспанії). Формування субетносу А. бере поч. від 476 р. н. е. на зх.-європ. територіях. Після зруйнування Зх. Рим. імперії в 5—10 ст. у Зх. Європі тривав процес творення єврейс. громад. На поч. 11—12 ст. А. називають себе деякі євреї Пн.-Зх. Європи, в першу чергу Німеччини та Франції. З метою збереження своєї етнічної ідентичності вони створили мову ідиш (12 ст.), яка базувалася переважно на нім. мові та на івриті. Ідиш згодом став однією з найпоширеніших єврейс. мов. Унаслідок посилення антисемітизму в країнах Зх. Європи в 13—15 ст. відбувалася еміграція А. на сх.-європ. землі — в Польщу, Литву, на укр. та білорус. терени. Протягом 16—17 ст. в Сх. Європі постали громади А., що відіграли значну роль в історії єврейс. народу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АШКЕНАЗІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
