АСТРЯБ Матвій Григорович (01.08.1843—18.01.1925) — педагог, історик, краєзнавець. Дійсний чл. Полтавської вченої архівної комісії. Родом з Лемківщини. 1873 закінчив історико-філол. ф-т Київ. ун-ту. Викладав у г-зіях Києва, Глухова, на Кубані. Від 1893 — на Полтавщині. 1905—17 опублікував у «Трудах Полтавской ученой архивной комиссии» 10 праць з історії Полтавщини 18—19 ст. Серед них: «Земли церквей Лубенского Духовного правления»; «Население Малороссии по ревизии 1729—1764 гг.»; «Старая Полтавщина и столетняя тяжба Марковичей со Свечками и Пасютами (1720—1827 гг.)»; «Столетие Лубенского высшего начального училища (1814—1914 гг.)»; «Процессы Андрея Марковича». Від 1920 — зав. Лубен. архіву. 1923 — один з організаторів з’їзду краєзнавців Лубенщини. П. у м. Лубни. Літ.: Ванцак Б. Сторінки життя та діяльності М.Г.Астряба. В кн.: Архівний збірник на посвяту 90-річчю Полтавської вченої архівної комісії. Полтава, 1993. Г.Я. Рудий.
(1638), котрий є своєрідним продовженням «Патерикона» (1635) С.Косова. У цьому творі А.К. виявив себе як історик, письменник, поет, топограф. У «Тератургімі» подано опис Києво-Печер. лаври, мощей святих, які лежать у Ближніх і Дальніх печерах, з відповідним планом. Наводяться унікальні надмогильні написи та епітафії, які стосуються видатних особистостей, похованих у Лаврі (князів, гетьманів, діячів правосл. церкви), є важливі дані з історії Києва і взагалі Русі-України. При написанні свого твору А.К. використав «Повість временних літ», польс. хроніки, Патерик КиєвоПечерський тощо, а також особисті спогади, враження очевидців. Автор підкреслював зв’язок між Київською Руссю та сучасною йому Україною, водночас з настороженістю сприймав нац.-визвол. рух укр. народу, очолюваний козаками. Сучасні науковці оцінюють «Тератургіму» як визначну пам’ятку укр. літ. бароко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Астряб Матвій Григорович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
