АРМІЯ ГАЛЛЕРА — польс. військ. об’єднання, сформоване 1917. Названа за прізвищем команд. Ю.Галлера. Комплектувалася з поляків у країнах Антанти та США і польс. військовополонених армій Австро-Угорщини й Німеччини. Початку формування А.Г. передувала згода Росії на незалежність Польщі та налагодження співпраці з Польс. нац. к-том (ПНК) і польс. орг-ціями в Америці. Перші загони А.Г. зосереджувалися у Франції. У Парижі діяла франц.-польс. військ. місія. Офіц. початок функціонуванню А.Г. поклав 5 черв. 1917 декрет президента Франції Р.Пуанкаре. Більшість людських резервів надходила з-за океану. Добровольці складалися з тих, хто не підлягав призову до армії США, а також мав складнощі з отриманням громадянства. Початкова військ. підготовка відбувалася в таборах, ств. у Канаді. Офіцерський та значною мірою унтер-офіцерський склад становили французи. Створення А.Г. передбачало використання її на боці військ Антанти. ПНК домагався автономії та політ. кер-ва А.Г., використання її в боротьбі за владу в Польщі. Одразу після укладення перемир’я з Німеччиною 11 листоп. 1918 як ПНК, так і Ю.Пілсудський поставили питання про перебазування А.Г. до Польщі. Це питання неодноразово розглядалося на Паризькій мирній конференції 1919—1920. Перевезення залізницею А.Г. через Німеччину розпочалося в серед. квіт. і завершилося 9 черв. 1919. Однією з проголошених умов перебазування А.Г. до Польщі було невикористання А.Г. в українсько-польській війні 1918—1919. Через Німеччину було перевезено бл. 40 тис. війська, з них — понад 20 тис. американців польс. походження. 1291 франц. офіцер і 3313 франц. солдатів забезпечували командні посади в д-зіях А.Г. та обслугу артилерії і 80 танків, ін. бойового оснащення. За утримання й спорядження А.Г. Польща заборгувала 400 млн франків. Всупереч офіц. запевненням, частини А.Г. одразу ж було спрямовано до Східної Галичини. Вони були ударною силою у заг. польс. наступі на зх.-укр. землі, що розпочався 15 трав. 1919. 14 черв. 1919 укладено спец. угоду про підпорядкування польс. ЗС франц. головнокоманд. Ф.Фошу. 27 черв. 1919 союзні д-ви уповноважили
121 АРМІЯ
122 АРМІЯ
польс. уряд використати усі наявні ЗС, «включаючи Армію генерала Галлера», у Сх. Галичині. Це дало змогу полякам остаточно перехопити ініціативу в боях з Українською Галицькою армією. 28 черв. 1919 війська, які прибули з Франції, забезпечили окупацію Сх. Галичини до р. Збруч (прит. Дністра) і Волині до р. Горинь (прит. Прип’яті, бас. Дніпра). 4-та д-зія А.Г. брала участь в Антанти військовій присутності на півдні України 1918—1919. У листоп. 1918 на вимогу маршала Фоша ці польс. формування були перебазовані в Одесу. В Україні до них мали приєднатися польс. військовополонені з Італії. Ці плани не здійснилися. Чисельність 4-ї д-зії не досягла й 4 тис., офіцери становили 2/3 її складу. Коли плани Антанти на півдні України зазнали краху, д-зію через Бессарабію та Буковину переправлено до Сх. Галичини й переформовано на 10-ту піхотну д-зію польс. армії. Після окупації Сх. Галичини А.Г. розформовано, її солдати розосереджені по окремих частинах польс. армії. Серед солдатів з США, які вимагали повернення за океан, вибухнули заворушення. Проголошену наприкінці 1919 демобілізацію старших віком вояків було припинено у зв’язку з «походом Пілсудського на Київ» і відновлено лише наприкінці 1920. Усі американці польс. походження, що залишилися живими, за рішенням Конгресу США повернулися на амер. транспорті за океан.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АРМІЯ ГАЛЛЕРА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
