АПТЕКМАН Йосип Васильович (30(18).03.1849—08.07.1926) — революц. діяч, лікар, історик, мемуарист. Н. в м. Павлоград в купецькій родині. Початкову освіту здобув у місц. хедері (єврейс. реліг.
шк.). Від 1867 навч. в Катериносл. г-зії. З 1870 — на мед. ф-ті Харків. ун-ту, прилучився до культ.-просвітницьких гуртків. 1871 перейшов до Медико-хірургічної акад. у Санкт-Петербурзі, став чл. земляцтва «катеринославців», пов’язаного із «чайковцями». Взимку 1874/75 покинув п’ятий курс і влився в «ходіння в народ». 1875 прийняв православ’я. Служив фельдшером у рос. глибинці. 1876 перебував у харків.-ростовському колі народників, від якого був делегований до С.-Петербурга й взяв участь у створенні нової орг-ції, 1878 названої «Земля і воля». 1879 був на її Воронезькому з’їзді, після чого вів революц. пропаганду на Кубані. Пристав до «Чорного переділу», входив до редакції його друкованого органу. 1880 арештований, до 1882 утримувався під вартою, потім, до 1885, — на засланні в Якутії (1883—84 — разом із В.Короленком). 1886 повернувся до Харкова, проте 1887, не діставши дозволу завершити студії, виїхав за кордон. Отримав диплом д-ра медицини в Мюнхені (Німеччина). 1889 — знову на батьківщині. Від 1890 — земський лікар у різних місцевостях Російської імперії, зокрема в Херсонській губернії під час епідемії холери (звідти від земства був направлений на петерб. мед. з’їзд, скликаний МВС). 1894 ввійшов до партії «Народного права». Зблизився з соціал-демократами. Під час революції 1905—1907 керував боївкою у м. Вільно (нині Вільнюс). Зазнав 6-місячного ув’язнення. 1906 відпущений на поруки під заставу, емігрував. Співробітничав з меншовиками. Від 1917 — в Росії. Підтримав рад. владу. Працював у петрогр. Істор.-революц. архіві. 1882—83 підготував спогади про особи та події 1870-х рр. (опубл. в різних варіантах), 1913— 16 вмістив «Записки семидесятника» в ж. «Современный мир», у 1920-х рр. видав низку статей і книг про свою лікарську та революц. практику, діяльність В.Берві-Флеровського, Д.Рогачова, Г.Плеханова. Посмертно побачив світ його нарис «В.Г.Короленко: Черты из личных воспоминаний» («Каторга и ссылка», 1927, № 8). Останні роки життя провів у моск. будинку ветеранів. П. у м. Москва. Тв.: «Былое». «Современная жизнь», 1906, № 11; Партия «Народного права». «Былое», 1907, № 7; Общество
«Земля и воля» 70-х гг.: По личным воспоминаниям. Пг., 1924; Мои первые шаги на пути пропаганды. М., 1926. Літ.: Колосов Е. О.В.Аптекман как историк «Земли и воли». «Былое», 1924, № 27—28; Беркова К.Н. О.В.Аптекман. «Новый мир», 1927, № 11; Деятели СССР и революционного движения России. М., 1989. П.Г. Усенко.
газ. «Русский голос», у Ризі (Латвія) редагував час. «День» (1922) і обіймав посаду ректора університетських курсів. П., потрапивши під автомобіль, у м. Рига. Літ.: Венгеров С.А. Критико-биографический словарь русских писателей и ученых (историко-литературный сборник), т. 6. СПб., 1897—1904; Павловский И.Ф. Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. Полтава, 1912; Деятели современности, ч. 1. М., 1914; Арабажин Кость Іванович. «Україна», 1929, № 38; Погребенник Ф.П. Іван Франко в українсько-російських літературних взаєминах. К., 1986; Конечный А.М. Арабажин. В кн.: Русские писатели: 1800— 1917, т. 1. М., 1989. П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Аптекман Йосип Васильович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
