АНДРУЗЬКИЙ Георгій Львович (07.06.1827 — р. с. невід.) — укр. громад. діяч, поет. Н. в с. Вечірки (нині село Пирятинського р-ну Полтав. обл.) у родині дрібного поміщика. Навч. в Київ. ун-ті. Чл. Кирило-Мефодіївського товариства (1846). Арештований та висланий 1847 під нагляд поліції до Казані (нині місто в Татарстані, РФ), а пізніше, 1848 — до Петрозаводська (нині місто в Карелії, РФ). Ув’язнений у Соловецькому монастирі на Соловецькому о-ві у Білому м. (1850—54). Відзначився при обороні монастиря 6— 7 лип. 1854 під час нападу англ. ескадри. Після звільнення служив у Архангельській судовій палаті (1854—57). 1856 А. було дозволено повернутися до Полтав. губ. 1857—64 перебував в Україні під наглядом поліції. Служив у Полтав. суд. палаті. Прибічник ідеї федерації слов’ян. народів, скасування кріпацтва та впровадження респ.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Андрузький Георгій Львович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
