АНАРХО-КОМУНІСТИ — учасники анархістського руху (див. Анархізм), які сповідували доктрину, розроблену наприкінці 19
ст. П.Кропоткіним. А.-к. вважали страйк та індивідуальний терор універсальними засобами боротьби проти існуючих держ. інститутів та установ. Майбутнє сусп-во вони бачили як союз («федерацію») вільних общин («комун»), об’єднаних вільним договором, де кожна особа отримувала необмежені можливості для розвитку. Після перемоги революції першочерговим завданням мала стати експропріація всього того, що уможливлювало експлуатацію. Передбачалося встановлення прямого продуктообміну та інтегрування праці (обробіток землі як селянами, так і міськ. нас., поєднання розумової та фізичної праці тощо). Земля переходила до тих, хто її обробляє, але не могла бути приватною власністю. А.-к. заперечували всі форми влади, у т. ч. «диктатуру пролетаріату». Прихильники Кропоткіна, які називали себе «хлібовольцями» (від назви друкованого органу «Хлеб и воля»), створили напередодні революції 1905—1907 мережу анархістських гуртків та орг-цій. В Україні осн. центрами А.-к. були Одеса, Катеринослав (нині Дніпропетровськ), Київ, Харків, Житомир, Ніжин та ін. Їхні орг-ції діяли в сільс. регіонах, зокрема в Гуляйполі (чл. цієї орг-ції був Н.Махно). Наприкінці 1905 — поч. 1906 анархо-комунізм розколовся на дві течії: «безначальників» і «чорнознаменців». Перша дістала назву від назви ж. «Листок группы “Безначалие”», який вийшов у Парижі. Теоретики і лідери «безначальників» С.Романов та Н.Дивногорський вважали гол. засобами боротьби проти самодержавства тероризм і експропріації, а соціальною базою анархізму — безробітних та люмпен-пролетарів («босяків»), з яких потрібно створювати «злочинні ватаги» для терористичної партизан. боротьби проти капіталу й д-ви. «Безначальники» не визнавали екон. боротьби, створення робітн. профспілок тощо. «Чорнознаменці» (від назви газ. «Черное знамя», що виходила в Женеві) на чолі з І.Гроссман-Рощиним, проголосили (першими з-поміж ін. прихильників терору) «деперсоніфікований терор» проти буржуазії, тобто закликали до здійснення терористичних актів проти представників буржуазії лише за те, що ті належали до цього класу. До «чорнознаменців» входили і «анархісти-комунари», вони сповідува-
77 АНАРХО
78 АНАРХО
ли антибурж. терор у поєднанні з повстаннями для створення «тимчасових революційних комун». Упродовж революції 1905—07 А.-к. в Україні було здійснено сотні терористичних актів та експропріацій, вони вступали в сутички з царськими військами, які придушували революц. виступи робітників та селян, вели збройну боротьбу проти місц. від-нь «Союза русского народа». Поліція успішно боролася з орг-ціями А.-к. і до 1909 повністю їх ліквідувала в Україні. З часом ці орг-ції знову відродились і домінували в анархістському русі України 1917—21, зокрема, були тісно пов’язані з махновським рухом (див. Махно).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АНАРХО-КОМУНІСТИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
