АЛЕКСАНДРОВ Анатолій Петрович (13.02(31.01).1903—03.02. 1994) — фахівець у галузі атомної фізики та енергетики. Акад. АН СРСР (1953; від 1992 — РАН). Тричі Герой Соц. Праці (1954, 1960, 1973). Н. у м. Тараща. Закінчив Київ. ун-т (1930). Працював у Фізико-тех. ін-ті АН СРСР. Автор системи протимінного захисту кораблів, яка використовувалася ВМФ СРСР у роки Другої світової війни. Бл. 30 років очолював Iн-т атомної енергії ім. I.Курчатова (Москва). 1975—86 — президент АН СРСР. Під його кер-вом створений атомний реактор типу РБМК-1000. Такі реактори діяли на ЧАЕС.
Чотири рази відзначений Держ. преміями СРСР (1942, 1949, 1951, 1953), Ленінською премією (1959). Нагороджений медаллю ім. Курчатова АН СРСР за сукупність робіт в атомній енергетиці (1968), золотою медаллю Ломоносова АН СРСР за видатні досягнення в галузі атомної науки та техніки (1978) та ін. держ. нагородами СРСР та зарубіжних країн. Активно займався громад.-політ. діяльністю; не раз був обраний депутатом ВР СРСР та чл. ЦК КПРС. Під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (див. Чорнобильська катастрофа 1986) входив до складу Урядової комісії та Оперативної групи політбюро ЦК КПРС. Намагався запевнити громадськість у безпечності діючих на атомних електростанціях реакторів типу РБМК-1000. Оцінив аварію на ЧАЕС як особисту, заг.-нац. та планетарну трагедію. П. у м. Москва. Літ.: Мартулис У.Я. Атомная и ядерная безопасность. М., 1983; Наука — стране. Статьи и выступления. М., 1983; Атомной энергетике — 30 лет. Сборник докладов научно-технической конференции. Обнинск, 1984; Легасов В.А. Из сегодня — в завтра. Мысли вслух. М., 1996. Н.П. Барановська.
ська зробив своєрідним укр. культ. центром. Пішов у відставку 1888. Збирав етногр. матеріали, опрацьовував фольклорні мелодії. 1861 в «Основі» вмістив вірші «Думка» та «Плач дочки по матері». Надрукував низку книжок у Харкові та Полтаві, виступав також у львів. часописах «Зоря», «Світ». Створював п’єси, оперети: «За Немань іду» (1872; доповнена та доопрацьована М.Старицьким) і «Не ходи, Грицю, на вечорниці» (1873), казки: «Коза-Дереза», «Ивашечко», «Чижикове весілля», «Пісня про Гарбуза», бібл. перекази, в т. ч. «Тихомовні співи на Святі мотиви». Перекладав поезії Г.Гейне, А.Міцкевича, М.Лермонтова та ін. авторів. Витлумачивши нім. оригінал, написав знамениту пісню «Розбите серце» («Я бачив, як вітер березу зломив...»). На схилі літ уклав істор. зб. «Гетьманщина» (колекція портретів гетьманів України від Б.Хмельницького до К.Розумовського з біографіями), підготував лібрето опери П.Щуровського «Богдан Хмельницький». 1886—92 випустив два альманахи «Складка». П. у м. Харків. На його помин К.Білиловський, Б.Грінченко, Марко Кропивницький та ін. видали ще одну «Складку» (1896). Тв.: Предание о храмовой иконе в церкви слободы Бугаевки Харьковской губернии Изюмского уезда: С прибавлением кратких сведений о самой Бугаевке. Х., 1876; Песни, бывшие наиболее в ходу между студентами Харьковского университета в 1840 годах. Х., 1891. Літ.: В.Н-ко [Науменко В.] Владимир Степанович Александров. «Киевская старина», 1894, № 2; Д-р Володимир Александрів. «Зоря», 1894, № 2; Білило Ц. [Білиловський К.] Споминки про д-ра В.Александрова. Там само, № 4; Новицкий С.А. Доктор медицины Владимир Степанович Александров. Х., 1894; Єрофеїв І. Матеріали до біографії В.С.Олександрова. «Червоний шлях», 1926, № 9; Возняк М. Автобіографічні знадібки до характеристики В.С.Александрова. «Україна», 1928, № 4; Старицький М. Твори, т. 8. К., 1965; Грабовський П. Вибрані твори, т. 2. К., 1985; Андронова Л.Г. Александров Володимир Степанович. В кн.: Літературна Харківщина. Х., 1995. П.Г. Усенко.
шляхів сполучення. Від 1921 — чл. президії Держплану. Брав участь у розробці плану ГОЕЛРО, склав план електрифікації р-нів Пд.-Зх. Росії, автор проекту і один з кер. буд-ва Дніпрогесу ім. В.Леніна, а також проектів електрифікації Серед. Азії і Сх. Сибіру. Працював над першим проектом Байкало-Амурської магістралі. Розробив методологію екон. районування СРСР. Автор 128 наук. праць. Нагороджений орденами Леніна та Трудового Червоного Прапора. П. у м. Москва. Літ.: Файнбойм И.Б. Иван Гаврилович Александров. М.—Л., 1955; Золотарев Т.Л. Иван Гаврилович Александров. В кн.: Люди русской науки, кн. 4. М., 1965. О.М. Мовчан.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Александров Анатолій Петрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
