АЛЕБАРДА (від середньовічного нім. helmbarte — helm (давньонім. helmo) — руків’я і barte (від давньонім. barta) — сокира; звідси франц. hаllebarde, з італ. alabarda) — різновид холодної древкової зброї поліфункціонального призначення. Складається з древка та прикріпленої до нього бойової частини, яка спочатку була комбінацією двох гол. елементів: бойової сокири та списа (на Сх. — келепа та списа), а також додаткових: чекана, бойового молота, гаків тощо. Осн. призначення А. — нанесення січних, колючих, іноді пробивних (або розбивних) ударів. Для бойової частини А. також характерні деякі додаткові функції — захват бойових частин зброї, або частин тіла супротивника, стягування вершника з коня тощо. Уперше А. з’явилася в Давньому Китаї у 3 ст. до н. е. Її бойова частина поєднувала спис та китайс. різновид келепа. Пізніше келеп було замінено на лезо-гарду у формі півмісяця. Існували найрізноманітніші різновиди такої зброї (варіювалися довжина древка — від 1 до 3,5 м і більше, розміри та кількість елементів бойової частини), що робило її придатною для бойового використання як вершниками, так і пішими. Від 14 ст. А. набула поширення у Зх. Європі, вперше з’явившись у Швейцарії та Німеччині. Розрізняють нім. й італ. А. Перші мали більш вузьке і довге лезо. Клинки італ. А. були різноманітних форм і часто прикрашалися декором. Пізніше спис та сокира бойової частини трансформувалися в оригінальні різновиди: виникла А. з широким дволезовим клинком (глефа), кривим клинком, клинком у вигляді півмісяця тощо. Середня довжина європ. А. складала 180—220 см. Від 14 до 16 ст. А. була на озброєнні піхоти багатьох європ. країн. Від 16 ст. замінюється пікою, зберігаючи до 18 ст. функцію зброї палацової охорони та парадної зброї. На тер. сучасної України А. в 16—18 ст. використовувалась у військах ін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АЛЕБАРДА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
