Адміністрування й репресивні заходи стосовно багатьох вчених не могли не позначитися негативно на розвитку науки. І все ж науковці докладали чимало зусиль до розв’язування нових проблем науки, розширялася мережа науково-дослідних установ, передусім в Академії наук УСРР, яку в 1930р. очолив О.Богомолець. Академія мала науково-дослідні інститути як основні структурні одиниці. Подібні наукові установи існували й у системі наркоматів. Якщо у 1928р. у науково-дослідних установах УСРР працювало 3,7 тис.наукових співробітників, то наприкінці 30-х років - майже 20 тисяч. Наукові установи, окремі вчені досягли значних успіхів. Відкритий у 1928р. в Харкові Український фізико-технічний інститут сконцентрував потужний науковий потенціал. У 1932-1937рр. теоретичний відділ інституту очолював Лев Ландау, який досяг вагомих результатів у багатьох галузях фізичної науки. Його праці присвячені квантовій механіці, фізиці твердого тіла, фізиці космічних променів, гідродинаміці, фізичній кінетиці, фізиці елементарних часток, теорії плазми. Саме у середині 30-х років зародилася всесвітньо відома наукова школа Ландау, а її засновник згодом став лауреатом Нобелівської премії у галузі фізики. У 1932р. у цьому інституті група учених уперше в Радянському Союзі здійснила штучне розщеплення атома літію. У 1934р. за ініціативою Євгена Патона на базі електрозварювальної лабораторії було засновано Інститут електрозварювання АН УСРР. Колектив інституту розробив ефективний спосіб автоматичного електрозварювання під флюсом, який уперше у світовій практиці був застосований на Магнітогорському металургійному комбінаті й Дніпробуді. В Україні плідно працювала група талановитих математиків. У 1934-1939рр. Інститут математики АН України очолював Дмитро Гравс, який створив першу вітчизняну алгебраїчну школу, яка набула світового визнання, а семінар її керівника став відомим серед європейської математичної громадськості. Його учнями були такі відомі вчені, як Б.Делоне, М.Кравчук, М.Чеботарьов, О.Шмідт та ін. Перу Д.Гравс належать 180 наукових праць, переважно з теорії диференціальних рівнянь, теорії функції і страхової математики, а також геометрії, алгебри і теорії чисел. В Інституті математики засновник наукової школи математичної фізики Микола Крилов та його учень Микола Боголюбов створили новий напрям - нелінійну математику. Важливе значення для розвитку галузей науки мали праці біохіміка О.Палладіна, паталогоанатома О.Богомольця, фізіолога Д.Воронцова, медиків В.Філатова, М.Стражеска, генетиків і селекціонерів М.Холодного, А.Сапєгіна і В.Юр’єва. Численний колектив талановитих науковців згуртувався у першому вітчизняному заповіднику "Асканія-Нова", який на кінець 20-х років перетворився на велику наукову установу. Тут проводилася плідна робота по охороні природи. Значний її розквіт розпочався, коли наукову частину заповідника очолив професор В.Станчинський - основоположник науки про екологію. Та "пильне" око ДПУ вирішило зробити з цієї наукової установи зосередження не вчених, а контрреволюціонерів, які буцімто готували повстання проти радянської влади. Внаслідок цих сфальсифікованих звинувачень на початку 30-х років десятки людей тут було заарештовано й засуджено. Чимало з них загинули в концтаборах ГУЛАГУ. Як і інші категорії інтелігенції, вчені України, особливо ті, хто вів дослідження ще з дореволюційних часів, зазнали переслідувань. Загинули академіки АН УСРР геолог Н.Світальський, генетик І.Агол, деякі інші вчені. З 1934р. почав переслідувати своїх опонентів у науці обраний академіком АН УСРР авантюрист від науки Т.Лисенко. У 1930р. був заарештований Ю.Кондратюк, але і в засланні він продовжував наукову діяльність. У 1937р. заарештували видатного математика М.Кравчука. Жертвами репресій у 30-х роках стали тисячі працівників наукових закладів і вузівських вчених. Важко доводилося вченим-суспільствознавцям. Тут насаджувався догматизм, вульгарно-соціологічні схеми, найменший відступ від яких вважався відступом від марксизму-ленінізму і жорстоко переслідувалися. У 1929р. під час дискусії з питань історичної науки об’єктом упередженої критики стали праці одного з найвідоміших істориків-марксистів 20-х років М.Яворського, академіка АН УСРР. Його погляди були оголошені немарксистськими і "націоналістичними". Вченого виключили з партії, звільнили з посад, а в 1932р. заарештували і вислали. У 1937р. М.Яворського розстріляли. Як "немарксистські буржуазно-націоналістичні" були оцінені твори найвидатнішого українського історика М.Грушевського, що у 1924р. повернувся з еміграції в Україну, аби своїми знаннями та досвідом сприяти становленню молодої української історичної науки. В 1929р. М.Грушевського обрали академіком АН СРСР. Та вже на початку 30-х років становище вченого стало нестерпним. У 1931р. він був заарештований, однак скоро був звільнений. Він змушений був переїхати до Москви. По суті, це було заслання. У 1934р. М.Грушевський при загадкових обставинах помер. Зазнали переслідувань і були репресовані вчені-історики М.Слабченко, В.Пархоменко, М.Горбань, філософи С.Семковський, П.Демчук, літературознавець Є.Шабліовський та багато інших суспільствознавців України.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Стан науки» з дисципліни «Новітня історія України»
