Денікінський режим в Україні. Поразка білогвардійців
Наприкінці літа 1919р. білогвардійці окупували більшу частину території України. А.Денікін добивався реставрації у дещо реформованому вигляді імперських порядків, виступав за "єдину і недільну Росію". Він оголосив боротьбу з більшовиками до кінця і в цьому отримав підтримку і допомогу з боку Антанти. У плани російських білогвардійців не входило збереження української держави. Україну вони поділили на три області - Харківську, Київську і Новоросійську (з центром в Одесі). На чолі областей стояли генерал - губернатори з необмежиними за умов воєнного стану повноваженнями. Дореволюційний адміністративно-територіальний поділ було збережено, і генерал-губернатором підпорядковувалися губернатори, а останнім - начальники повітів і волостей. Денікінці боролися не тільки з національно-визвольним рухом, а й з будь-якими проявами національного життя, не визнавали української мови і культури. Українські газети і журнали закривалися, книги вилучалися з бібліотек і книгарень. Українські вивіски на крамницях замінювалися на російські. Майже в повному обсязі поповнювалося царське законодавство в галузі загальноосвітньої школи. Викладання українознавства (мови, історії і географії України) скасовувалося. Українська академія наук була позбавлена приміщення і припинила свою діяльність. Одночасно денікінці культивували національний розбрат, ворожнечу, ненависть до національних меншин. На Україні при денікінцях було влаштовано значну кількість єврейських погромів, жертвами кожного з яких були десятки, а то й сотні людей. Організаторами та учасниками погромів було білогвардійське офіцерство, козаки, солдати, чорносотенне міщанство. Денікінці встановили на Україні режим жорсткої військової диктатури. Їх діяльність супроводжували масові увязнення усіх запідозрених у революційному русі. Новий політичний режим в Україні заходився поновлювати поміщицьке землеволодіння. У селян за допомогою військових команд знову забирали землю і реманент. Селян змушували вносити на потреби денікінської армії разовий податок у розмірі 5 пудів зерна з кожної десятини землі. В разі несвоєчасної поставки подвійна сума боргу стягалася в примусовомупорядку. У промисловості був ліквідований 8-годинний робочий день, збільшувалися норми виробітку. Великодержавна, реакційна політика денікінщини викликала опір серед населення України. У містах почало формуватися антиденікінське підпілля. На початку липня 1919р. ЦК КП(б)У створив Зафронтове бюро для керівництва діяльністю підпільних більшовицьких організацій і розгортання партизанської боротьби в тилу денікінців. У боротьбу з білогвардійцями включилися також ліві есери, анархісти. Незадоволення політикою нового режиму охопило і українське село. Мобілізації в денікінську армію, реквізиції та повернення землі поміщикам призводили до селянських виступів. Один з таких виступів відбувся у вересні 1919р. у великому селі Баштанка на Миколаївщині. Повстанці оголосили в повіті республіку, вигнавши, а подекуди і знищивши денікінських урядовців. Іншим центром селянського повстанського руху на Миколаївщині був посад Висуник. Місцеві партизани наприкінці вересня підійшли навіть до Херсона й обстріляли місто з гармат. Восени 1919р. в Україні діяли сотні селянських за складом пертизанських загонів. За своєю політичною спрямованістю вони були різні - радянські, петлюрівські, махновські, політично не визначені. Партизани звільняли від білогвардійців, хоча й ненадовго, навіть такі великі міста як Полтаву, Єлисаветград, Кременчук. Особливо значної шкоди денікінському війську завдавали загони під командуванням Нестора Махна. У вересні 1919р. махновці розгромили кілька офіцерських денікінських полків і з ходу захопили Кривий Ріг, Нікополь та Олександрівськ(нині Запоріжжя). Наприкінці жовтня під контролем махновців були великі райони півдня України. Н.Махно звів свої війська в Революційно-повстанську армію України, яка, за приблизними оцінками, досягала 30 тис.чоловік. 29 жовтня махновці вибили денікінців з Катеринослава, який утримували до початку грудня 1919р. На очищених від денікінців територіях земля передавалася селянам, фабрики і заводи - колективам робітників. Оголошувалося, що населення має право утворювати Вільні Ради. Все життя населення будувалося на принципах самоорганізації. Це був анархо-комунізм - ідеал суспільного устрою махновців. Своєю впертою боротьбою в денікінському тилу повстанська армія Махна сприяла швидкій перемозі над білогвардійцями. У жовтні 1919р. в контрнаступ перейшли радянські війська. 12 грудня червонокозаки Віталія Приманова і латиські стрільці вибили денікінців з Харкова. 16 грудня денікінці залишили Київ. Денікінський фронт почав розвалюватися. На початку січня 1920р. Червона армія повністю зайняла Донбас. У січні-лютому розгорнулися бої за Правобережжя. У перші дні лютого червоні війська увійшли в Миколаїв і Херсон, кавалерійська бригада під командуванням Григорія Котовського вступила в Одесу. Україна була очищена від денікінців. таким чином, боротьба між Добровольчою армією, радянськими військами і об’єднаними українськими арміями, яка розгорнулася на території України в другій половині 1919р., завершилася перемогою радянської сторони.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Денікінський режим в Україні. Поразка білогвардійців» з дисципліни «Новітня історія України»
