КОНОНОВ Іван Анатолійович (1885—23.01.1959) — діяч рос. флоту (капітан 1-го рангу, 1917), контр-адмірал (1918). Закінчив Мор. кадетський корпус (1905), Миколаївську мор. акад. (1912) у Санкт-Петербурзі. З початком Першої світової війни — у штабі Чорноморського флоту, від 1915 — нач. Воєнно-морcького управління Південно-Західного фронту, пізніше — на Румунському фронті. З кін. 1917 — у Білому русі. З квіт. 1918 командував Донською, пізніше — Азовською військовими флотиліями. Від квітня 1920 — на еміграції у Франції. П. у м. Париж. Похований на рос. кладовищі Сент-Женев’єв де Буа. Тв.: Путь к Голгофе русского флота и морские рассказы. Нью-Йорк, 1961. Літ.: Рутыч Н. Биографический справочник высших чинов Добровольческой армии и Вооруженных Сил Юга России: Материалы к истории Белого движения. М., 1997; Клавинг В.В. Белая гвардия. СПб., 1999. В.А. Гриневич.
гетьманом К., пізніше його було затверджено на цій посаді представниками уряду Речі Посполитої (гетьманом великим коронним С.Конецпольським та черніг. підкоморієм А.Кисілем). Після обрання гетьманом К. забрав у с. Трахтемирів (нині село Канівського р-ну Черкас. обл.) клейноди козацькі, почав придушувати повстання на Переяславщині. У відповідь П.Бут (Павлюк) захопив Переяслав, арештував К., генерального писаря Онушкевича та кількох інших старшин. Дещо пізніше усіх їх було розстріляно в с. Боровиця (нині село Чигиринського р-ну Черкас. обл.). Деякі дослідники припускають, що родичем К. був любецький сотник (1650—60-х рр.) Сава Кононович Унучко-Посудевський. Літ.: Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 8. К., 1995; Кондратьєв І., Кривошея В. Нариси історії Чернігівщини періоду козацтва: Любеч. К., 1999; Щербак В.О. Українське козацтво: формування соціального стану. Друга половина ХV — середина ХVII ст. К., 2000. Ю.А. Мицик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОНОНОВ» з дисципліни «Нарис історії України»
