Поява та поширення заліза у ІІ-І тис. до н. е. започаткувала нову еру в історії людства - залізну, що призвело до нових якісних змін у господарському та суспільно-політичному житті. У цей період на наших землях панівне становище займали кочові народи - кіммерійці, скіфи, сармати. Приблизно до VІІІ-VІІ ст. до н. е. кіммерійці заселяли степ від гирла Дунаю до Кубані і першими опанували мистецтво їзди на конях та виробництво зброї із заліза. У них були царі і військова знать, використовувалась праця рабів. Кіммерійці - перший народ, засвідчений у письмових джерелах (Гомер та ін.). Скіфи заселяли у VІІ–ІІІ ст. до н.е. землі від Дону до Дністра. Поділялися на скіфів-орачів, скіфів-скотарів, царських скіфів. Останні жили між Дніпром і Доном і зосередили у своїх руках усю політичну владу, заснували державу Скіфію. Скіфи вели жваву торгівлю з античними колоніями Північного Причорномор’я. Близько 514 р. до н.е. на скіфів напав перський цар Дарій. Застосувавши стратегію “спаленої землі”, вони змусили його відступити. Наприкінці V - на поч. ІV ст. до н.е. скіфи підкорили фракійців. У цей період скіфська держава досягла найвищої могутності. За царя Атея ( IV ст. до н.е.) скіфи карбували власну монету. У 339 р. до н.е. кочівникам завдав поразки Філіп Македонський і цим була підірвана їх могутність. Більшу частину Скіфії завоювали сармати. Частина скіфських племен відійшла у Крим, де вони проживали до ІІІ ст. н.е. Найповнішу розповідь про скіфів залишив нам із V ст. до н.е. “батько історії” - Геродот. Про мистецтво, зокрема, про так званий “звіриний стиль” та про вірування і міфи цього народу відомо також із скіфських курганів (Чортомлик, Куль-оба, Гайманова Могила, Товста Могила, Солоха та ін.). У кургані Товста Могила знайдена найвидатніша пам’ятка скіфської доби - золота пектораль. Сармати ("оперезані мечем") - збірна назва кочових племен, які прийшли з Поволжя у ІІІ ст. до н.е. та панували у Причорноморських степах до ІІ-III ст. н.е. Сармати частково асимілювали скіфів. Вони не знали хліборобства, жили на возах. Велику роль у їхньому суспільстві відігравали жінки. Сармати торгували з грецькими містами-колоніями, робили напади на сусідні народи. Ударів сарматської важкоозброєної кінноти не могло витримати жодне військо. У VІІІ-VІІ ст. до н.е. почалась “велика грецька колонізація”. Поступово у Північному Причорномор’ї були створені античні поліси: Борисфеніда та Ольвія в пониззі Південного Бугу, Тіра й Нікосій у гирлі Дністра, Херсонес і Керкінітіда у західному Криму, Боспорське царство з містами Пантікапей, Фанагорія, Кіммерік та ін. на сході Кримського півострова тощо. У 107 р. до н. е. на Боспорі спалахнуло повстання рабів і залежних виробників на чолі зі скіфом Савмаком. Греки-колоністи займались землеробством, скотарством, виноградництвом, рибним промислом, добуванням солі. Були розвинені різноманітні ремесла: металургія, ковальство, ткацтво, гончарство та ін. Торговельні шляхи пов’язували античні міста-колонії з Європою й Азією. Експортували пшеницю, рибу, сіль, шкіри, рабів та ін. Найвищого розвитку поліси досягли у V-ІІІ ст. до н.е. Розпочинаючи з ІІІ ст. до н.е., Грецію охопила криза, викликана розкладом рабовласництва, війнами, нападами кочівників. На Північне Причорномор’я почала претендувати Македонія, Понтійське царство, згодом ця територія потрапила під владу Римської імперії. Наприкінці ІІІ - у IV ст. н.е. античні міста-держави фактично перестали існувати. Навала готів у середині ІІІ ст. н.е. послабила, а навала гунів у 70-х роках IV ст. - остаточно зруйнувала Боспорське царство.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Давні кочові народи та античні міста-держави» з дисципліни «Історія України»
