У другій половині 20-х pp. досить чітко виявилась тенденція до зниження темпів зростання продукції сільського господарства, що ставало гальмом і для розвитку промисловості. У 1929 р. в Україні нараховувалось 4,6 млн. селянських дворів, і більшість се- лянських господарств була малоземельною. У 20-х pp. товарна продукція зернового господарства України порівняно з дореволюційним часом знизилась майже наполовину. В основі цієї відсталості лежала розпорошеність, роздрібненість і загальний низький рівень сільськогосподарського виробництва й пов'язаний з ним напівнатуральний характер цього виробництва. Вихід був в укрупненні господарств, зміцненні матеріально-технічної бази села, справедливішій та гнучкішій політиці цін. Укрупнення господарств повинно було пройти еволюційно, в процесі саморозвитку. Більшовики вирішили форсувати укрупнення господарств шляхом її колективізації, тобто об'єднання з відчуженням засобів виробництва. Колективізація розглядалася як засіб ліквідації залишків капіталізму, ринкових, товарно-грошових відносин, хлібозаготівельних криз, залучення селянських господарств до системи командно-адміністративної економіки, перетворення їх у кріпаків тоталітарного режиму.
274
Модуль 3. Новітня історія України Наприкінці 1927 р. 23,7 % усіх селянських дворів складали бідняки, 72,3 % — середняки, 4 % — заможні. У жовтні 1929 р. трохи більше 10 % усіх господарств були об'єднані в колгоспи. Це були в основному бідняцькі господарства. Гасло суцільної колективізації офіційно було проголошено в листопаді 1929 р. У січні 1930 р. керівні І колективізації органи встановили й терміни проведення ко- лективізації для різних регіонів. Україну було віднесено до другої групи регіонів, де колективізацію планувалося закінчити восени 1931 р. або навесні 1932 р. Окремо розглядалося питання про долю найзаможнішого прошарку селянства. «Ліквідація куркульства як класу» стала одним з головних практичних заходів «всеосяжної колективізації». Згідно з нею всі куркульські господарства поділялися на три категорії. До першої відносили «економічно міцні» господарства учасників та організаторів ан-тирадянських виступів і терористичних актів. Відповідно до рішень судових органів їх треба було «ізолювати» в тюрмах або в концтаборах. До другої категорії належали «економічно міцні» господарства, які фактично не чинили ніякого опору. їх разом із сім'ями виселяли до північних районів країни. «Менш міцним» господарствам (фактично це були середняки), які не чинили ніякого опору, повинні були надаватися невеликі земельні ділянки за межами колгоспних масивів. Перший етап розкуркулювання тривав в Україні з січня до початку березня 1930 р. За цей час під розкуркулювання підпало 61887 господарств (2,5 % усієї кількості). Площа вилученої землі досягла 582 тис. га, кількість відібраної робочої худоби — 58,6 тис. голів, вартість конфіскованого майна — 40,3 млн крб. Майно надходило до неподільних фондів колгоспів. Примусова колективізація з усуспільненням майже всього майна, репресіями й свавіллям, розкуркулювання, яке зачіпало інтереси й долю не тільки заможних селян, викликало незадоволення й масові виступи селян. Це змусило керівництво більшовиків дещо відступити. Після визнання «деяких помилок» і дозволу виходити з колгоспів, процент колективізації почав різко зменшуватись. З 10 березня по 20 червня, протягом 100 днів, з колгоспів вийшло півтора мільйона селянських господарств, тобто майже половина колгоспників. Восени в колгоспах залишалося менше третини селян України, причому залишилися в основному бідняки. Новий наступ на селян почався восени 1930 р. Вишукуючи нових куркулів, селян залякували. Одноосібника намагалися задушити також податками. За таких умов селянин змушений був іти до колгоспу. І вже скоро колгоспний лад «переміг». До
275
Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
кінця 1932 р. в республіці було колективізовано майже 70 % селянських господарств. Колективізація супроводжувалася масовим забиванням селянами власної великої рогатої худоби, свиней, овець. Стан сільського господарства було погіршено в результаті знищення заможного прошарку селянства — людей, які вміли працювати. Тому валові збори зерна в Україні зменшилися: 1932 р. вони становили 78,6 % від рівня 1923 p., поголів'я коней — 66,7 % (від 1928 p.), великої рогатої худоби — 58,2 %, свиней — 37,7 %.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Становище у сільському господарстві» з дисципліни «Історія України»
