У кінці лютого 1917 р. в Петрограді в результаті збройного повстання робітників і солдатів царизм було повалено. Проте боротьба за владу не закінчилася. Паралельно існували дві політичні структури, які представляли інтереси різних соціальних верств: Тимчасовий уряд, сформований в основному з ліберально-буржуазних депутатів IV Державної думи, і Рада робітничих і солдатських депутатів. В Україні ситуація виявилася ще складнішою. Поряд з органами Тимчасового уряду та робітничими й солдатськими Радами (лише в березні 1917 р. їх було вже понад 170), виник ще один орган, який згуртував українські національно-демократичні сили, — Центральна Рада. Це спочатку громадське об'єднання було створене 7 березня 1917 р. У Києві з ініціативи низки політичних, громадських, нау-кових організацій. Головою Ради обрали визначного історика і громадського діяча М. С. Грушевського. Серед партій провідну роль у Центральній раді відігравали Українська партія соціалістів-федералістів (УПСФ), Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП)
197
198
Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ і Українська партія соціалістів-революціонерів есери (УПСР). У більшості Рад робітничих і солдатських депутатів переважали меншовики й есери. Періодизація діяльності Центральної Ради: 1. Становлення УЦР, формування її складу, боротьба за демократизацію й українізацію, співробітництво з Тимчасовим урядом, кристалізація ідеї автономії України у складі Росії (березень — початок червня 1917 p.); 2. Поглиблення процесу державного будівництва в Україні на засадах автономно-федеративного принципу, легі-тимізація автономії в умовах досягнення тимчасового компромісу з Тимчасовим урядом (кінець червня — початок жовтня 1917 p.); 3. Боротьба за владу з центральним більшовицьким урядом (жовтень 1917 р. — січень 1918 p.); 4. Існування формально самостійної Української Народної Республіки під протекторатом Німеччини й Австро-Угорщини (березень — 28 квітня 1918 p.). 19 березня 1917 р. у Києві пройшла грандіозна демонстрація (більше 100 тис. учасників), у ході якої висувалися вимоги надати Україні автономію. 7-8 квітня 1917 р. в Києві відбувся Український національний конгрес, у роботі якого взяли участь делегати від губерній України, українських громадських орга-нізацій Петрограда, Москви, Криму, Кубані, Холмщини. На цей момент Центральна Рада складалася з 822 місць, близько чверті з них належало російським, єврейським, польським та іншим неукраїнським партіям. На Конгресі відбулося конституціювання Центральної Ради, вона стала представницьким органом українського народу. Це був перший крок відродження нації на шляху державності. Керівництво ЦР почало роботу зі створення підлеглих їй місцевих органів влади — українських рад (губернських, міських, повітових). Таким чином, в Україні створився трикутник політичних сил. Важливим рішенням Конгресу була пропозиція, щоб кордони між автономними республіками в Новій Росії визначалися на основі етнографічного принципу- Центральна Рада висувала вимоги автономії України, піД" тримувала заходи щодо створення української преси, впровадженню української мови в школах, скасування будь-яких обмежень щодо розвитку української культури і громаД' сько-політичного життя. Загальнодемократичні вимоги і лі' нія Центральної Ради зустріли підтримку з боку скликаних у Києві в травні 1917 р. всеукраїнських з'їздів: військового, се~ лянського, робітничого.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Початок діяльності Центральної Ради» з дисципліни «Історія України»
