ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ПІД ВЛАДОЮ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ (КІНЕЦЬ XVIII - ПЕРША ПОЛОВИНА XIX СТ.)
У результаті поділів Польщі та Константинопольської кон венції з Туреччиною (1775 р.) Галичина й Буко- вина ввійшли до складу Австрії, Закарпаття
перебувало у складі Угорщини ще з XVII ст. На цій території проживало 2,5 млн осіб (з них 2 млн українців), а її площа сягала 70 тис. км2. Галичина разом із частиною польських земель була виділена в окремий коронний край — «королівство Галіції і Лодомерії» з центром у Львові. Закарпаття входило до складу Пожонського (Братиславського) намісництва. У межах однієї держави західноукраїнські землі залишались адміністративно розмежованими. Буковина (цю назву, популярну ще з XIV ст., було залишено австрійським урядом як офіційну) мала площу 10,6 км2 і населення 75 тис, 60 % з них були українці. У 70-80-х pp. XVIII ст. австрійськими імператорами Марією Терезою і Йосипом II було проведено низку реформ, у тому числі обмеження й ліквідацію панщини, надання селянам елементарних суспільних прав (одружуватися без згоди пана, переселятися тощо). Але згодом ці реформи було згорнуто. Основною галуззю економіки залишалося сільське господарство, головним чином землеробство, яке із-за кріпацтва й низької агрокультури перебувало на низькому рівні. Поміщики вели своє господарство екстенсивними методами. Промисловість у першій чверті XIX ст. знаходилась у стані застою. У 1841 р. у Східній Галичині нараховувалось 183 мануфактури, що становило 3,6 загальної їх кількості в Австрії. Лише в 1843 р. в Галичині з'явилися перші дві парові машини, тоді як у всій країні їх діяло вже 231. Більшість міст була про-
167
Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
мисловонерозвиненими. У 1849 р. Львів мав 68 тис. населення, Чернівці — 18 тис, Тернопіль —16 тис, Ужгород — 7 тис Перша половина XIX ст. для українців в Австрії була дуже важкою. Тут не було недавніх традицій державності хоча й в обмеженій формі, як це було в Придніпровської Україні в Росії. Не було тут і української шляхти, як у тій же Східній Україні, і роль національного чинника в основному виконувала греко-католицька церква. Це було пов'язано з тим, що нечисленна українська інтелігенція складалася на той час власне зі священиків або їхніх дітей, що здобували освіту. У цьому була особливість національного відродження в Західній Україні і його відмінність від відродження в Східній Україні.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ПІД ВЛАДОЮ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ (КІНЕЦЬ XVIII - ПЕРША ПОЛОВИНА XIX СТ.)» з дисципліни «Історія України»
