Криза феодально-кріпосницької системи, яка виявлялась у занепаді поміщицьких господарств, неможливості для поміщиків надалі ефективно вирішувати свої соціально-економічні проблеми за рахунок кріпацтва, значне зростання селянського руху -ось головні причини реформ 60-70 pp. До них підштовхнула поразка у Кримській війні, яка продемонструвала всьому світу відсталість кріпосної Росії. Уряд вирішив за краще здійснити | реформи «згори», самому, ніж чекати, поки це буде зроблено «знизу», самим народом. Основні Засади селянської реформи були викладені в царському маніфесті від 19 лютого 1861 р. та «Загальному положенні про селян, звільнених від кріпосної залежності». Ці документи вирішували основні питання, пов'язані зі скасуванням кріпосного права: • ліквідація особистої залежності селян від поміщиків; • наділення селян землею й визначення за неї повинностей; • викуп селянських наділів. Селяни-кріпаки переставали бути власністю поміщика. На них поширювалися економічні права, які виз- Наслідки навалися раніше за вільними особами: купувати й продавати майно, відкривати різні підприємства. Селяни не були повністю зрівняні в правах з іншими станами, їх право пересування обмежували, паспорти їм видавали лише на рік, тоді як іншим станам — безстрокові. Залишалося принизливе покарання різками. Селяни мусили платити подушний податок, відбувати рекрутську повинність. Зберігалася община й кругова порука при виплаті податків та виконанні повинностей. Земельне питання вирішувалося в інтересах поміщиків Вони залишались власниками землі, яка їм належала. Проте за виконання селянами повинностей (роботою чи грішми) поміщики мусили надати їм садибу й польовий наділ. Селяни мали право викупити садибу, а польовий наділ — тільки 156
Модуль 2. Нова історія України зі згоди поміщика. Поки вони його не викупили, вважалися тимчасовозобов'язаними з виконанням певних повинностей на невизначений час. Тільки з 1 січня 1883 р. (через 22 роки!) селяни в обов'язковому порядку повинні були викуповувати польові наділи. Ті, хто викупив, ставали селянами-власника-мн й припиняли виконувати повинності. Таким чином, знач-на частина селян ще довго перебувала в залежності від поміщиків. При визначенні розмірів наділів теж виходили з інтересів поміщиків. Розрахунок вели: гам, де земля давала незначні прибутки, норми наділу встановлювались вищі (поміщиками вигідніше було отримати викуп, ніж вести малоприбуткове господарства); у тих регіонах, де земля приносила більше зиску, була родючою, більшість її залишалась у володінні поміщиків, а селянам діставалась незначна частина. Оскільки в більшості губерній України земля була високої якості, тут установлювалися менші, ніж в інших районах Росії норми селянського наділу (наприклад, у Харківській губернії він коливався від З до 4,5 десятин). Крім того, помішик мав право зменшувати селянські наділи. Унаслідок цього землекористування селян в Україні зменшилося. У Харківській губернії «відрізок» склали 28 %, у Полтавській - 37 % тих земель, які раніше були в користуванні селян. До того ж поміщики залишили собі кращі землі, а селянам виділили гірші, позбавивши їх лісів, луків та інших необхідних угідь. В інтересах поміщиків проводилася також викупна операція. В основу визначення викупу лягала не ринкова вартість землі й не прибутки з господарства, а грошовий оброк селян. Його визначали таким чином, щоб помішик міг отримати капітал, який давав би йому прибуток у відсотках, що дорівнював сумі оброку селянина. Це був типово лихварський розрахунок, дуже невигідний і несправедливий щодо селян. Практично викупна сума визначалася за допомогою капіталізації річного оброку з6%, який множився на 16,67. Оскільки селянин не міг зразу заплатити всю суму, а поміщики хотіли отримати свої гроші відразу, держава надавала селянам позику у 80 % викупної суми, яка переходила поміщику. Решту 20 % селяни платили безпосередньо поміщику, а державі повертали кредит протягом 49 років з 6 % річних. У цілому селяни повинні були сплатити Викуп у 4 рази більший від тогочасної ринкової вартості землі. Де було прямим грабіжництвом. Фактично селяни платили не тільки за землю, а й за свою свободу. 94 % селянських господарств після реформи мали наділи до 5 десятин, що було значно Нижче норми, необхідної для утримання сім'ї і ведення економічно доцільного господарства.
Реформа проводилась в інтересах поміщиків, але сприяла розвитку капіталістичних відносин.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Скасування кріпосного права» з дисципліни «Історія України»
