Розрізняються за характером росту у товщі та на поверхні агаризованих середовищ, утворенням субстратного та повітряного міцелію, спорангіїв і спор. 1. Проактиноміцети (представник – рід Nocardia) – утворюють як повітряний, так і субстратний міцелій, який розпадається в старих колоніях на паличкоподібні клітини (рис. 14). Справжніх спор нема.
Рис. 14. Проактиноміцети: а – форма колонії, характерна для даного роду; б – розріз крізь вирощену на агаризованому середовищі культуру; СМ – субстратний міцелій; ПМ – повітряний міцелій 2. Стрептоміцети (рід Streptomyces) – міцелій є і зберігається і в старій культурі. Повітряний міцелій часто добре розвинений, має повітряні гіфи – спорофори, від яких відшнуровуються конідії, що є органами розмноження (рис. 15). Види стрептоміцетів розрізняються за будовою спорофорів (прямі, розгалужені, хвилясті, мутовчасті); формою колоній; кольором колоній; запахом. Рис. 15. Стрептоміцети: а – форма колонії, характерна для даного роду; б – розріз крізь вирощену на агаризованому середовищі культуру; СМ – субстратний міцелій; ПМ – повітряний міцелій; Спф - спорофори 3. Актиноміцети Micromonospora і Microbispora – характерні плоскі колонії, повітряний міцелій відсутній. Утворюють спори на кінцях слабкорозгалужених гіфів (рис. 16 ).
Рис. 16. Актиноміцети Micromonospora і Microbispora: а – форма колонії, характерна для даного роду; б – розріз крізь вирощену на агаризованому середовищі культуру Екологія – ґрунт, живі рослини та рослинні рештки, що гниють; стічні води, природні водоймища (пруди), поверхня тіла та слизових оболонок. - Практичне значення актиноміцетів. Актиноміцети беруть участь у кругообігу речовин у природі; вони є продуцентами біологічно активних речовин (антибіотики: стрептоміцин, тетрацикліни, ністатин), біодеструкторами органічних забруднень. Однак патогенні форми актиноміцетів є збудниками захворювань (парша картопляна, актиномікози, дерматити, туберкульоз, проказа тощо).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Класифікація актиноміцетів» з дисципліни «Біологія клітин»
