Різниця у хімічному складі клітинної стінки бактерій проявляється у забарвленні за Грамом. Клітинна стінка грампозитивних бактерій щільно прилягає до цитоплазматичної мембрани (ЦПМ), містить 30-50 % (до 90 муреїну від вмісту сухих речовин. У грампозитивних бактерій муреїновий мішок – багатошаровий. Нитки шарів перпендикулярні одні до одних і зв’язані між собою пентагліциновими містками. В результаті такого поєднання утворюються комірки, заповнені тейхоєвими кислотами. Компоненти клітинної стінки грамнегативних видів (пептидоглікановий шар і зовнішня мембрана) розділені електронно-прозорим проміжком й чітко відокремлені аналогічним чином від ЦПМ. Простір між цитоплазматичною та зовнішньою мембранами називається периплазматичним. Він характерний лише для грамнегативних форм (рис. 5). Вміст мурену у клітинній стінці грамнегативних бактерій складає 1-10 % сухих речовин. Рис. 5. Структура клітинної стінки грампозитивних (а) і грамнегативних (б) бактерій: 1 – цитоплазматична мембрана; 2 – периплазматична зона; 3 – пептидоглікан; 4 – ліпопротеїни; 5 – поріни; 6 – ліпіди Функції клітинної стінки. Клітинна стінка визначає форму бактерії, відтворює зв’язок з оточуючим середовищем. Вона захищає клітину від зовнішніх пошкоджень і дає можливість клітині існувати в гіпотонічних розчинах. Сферопласти і протопласти. За допомогою ферменту під назвою лізоцим клітинну стінку можна розчинити (частково або повністю). Частково розчинена клітинна стінка притаманна сферопластам (із грамнегативних бактерій), повністю – протопластам (із грампозитивних бактерій). Всі вони мають округлу форму. У сферопластах та протопластах тривають обмін речовин, дихання, ріст; вони тільки не розмножуються. У деяких випадках клітинну стінку можна відновити (реверсувати), підібравши відповідні компоненти поживного середовища. З сферопластів та протопластів відновлюються нормальні клітини або L-форми бактерій, які спричиняють хронічні захворювання людини. Цитоплазматична мембрана. ЦПМ – обов’язковий елемент клітини. Будь-яке її порушення призводить до загибелі клітини. ЦПМ – не просто механічна перегородка. Вона служить також надвибірковим фільтром, який підтримує різницю концентрацій іонів по обидва її боки і дає можливість поживним речовинам проникати в середину клітини, а продуктам виділення виходити назовні. Усі біологічні мембрани, зокрема ЦПМ, а також мембрани еукаріотичних клітин, мають спільні структурні особливості: це – ансамблі ліпідних та білкових молекул , утримувані разом за допомогою нековалентних зв’язків. При цьому білки становлять 50 – 70 % сухих речовин, ліпіди – до 30 %, наявні РНК та невелика кількість полісахаридів. Молекули ліпідів розташовані в два ряди і утворюють суцільні шари. Молекули білків суцільного шару не утворюють – вони або заглиблені у біліпідний шар, або розташовані назовні чи усередині біліпідного шару (рис. 6). Рис. 6. Модель будови елементарної біологічної мембрани: 1 – молекули ліпідів: а – гідрофільна "голова"; б – гідрофобний "хвіст"; 2 – молекули білків: в – інтегральна; г – периферічна; д – поверхнева
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Грампозитивні і грамнегативні бактерії» з дисципліни «Біологія клітин»
муреїну від вмісту сухих речовин. У грампозитивних бактерій муреїновий мішок – багатошаровий. Нитки шарів перпендикулярні одні до одних і зв’язані між собою пентагліциновими містками. В результаті такого поєднання утворюються комірки, заповнені тейхоєвими кислотами. 