Залежно від того, які групи ознак взято за основу, існує декілька типів класифікації, які ґрунтуються: 1. штучна – на одній або кількох легко розрізнюваних ознаках (розподіл риб на прісноводних та морських); 2. природна – на природних взаємозв’язках між організмами; 3. філогенетична – на простежуванні еволюційних взаємозв’язків між організмами; 4. фенотипова – на зовнішніх, видимих ознаках (часто нагадує філогенетичну). У 1982 р. Л. Маргеліс та С. Шварц запропонували систему, яка налічує п’ять царств живих організмів – царство прокаріотів і чотири царства еукаріотів (див. рисунок 2). Система Маргеліса та Шварца отримала широке визнання, і саме її рекомендовано тепер до використання. Усі найдрібніші живі організми, хоча вони й не утворюють природної таксономічної одиниці, часто об’єднують в одну групу під спільною назвою мікроорганізми, або мікроби. Ця група включає в себе бактерії (прокаріоти), віруси, гриби і протоктисти. Методи вивчення мікроорганізмів: мікроскопія (оптична, електронна, люмінесцентна, темнопольна, фазово-контрастна); приготування спеціальних препаратів; диференціальне забарвлення; фізико-хімічні, генетичні методи.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Принципи класифікації живих організмів» з дисципліни «Біологія клітин»
