Соціальне управління: сутність, функції, принципи і методи
Соціальне управління може реалізуватися на різних рівнях: суспільство як соціальна система; різні сфери суспільства; різноманітні соціальні спільноти; регіональ ний, галузевий колективи. Соціальне управління підко ряється дії законів і закономірностей, що мають об'єктив ний характер і встановлюють загальні, істотні й необхідні зв'язки між досліджуваними явищами. До основних законів соціального управління належать ': • закон єдності системи соціального управління, зу мовлений культурними, політичними та еко номічними умовами суспільного розвитку. Система соціального управління цілісна; це прояв ляється: у нерозривності ланцюга відносин уп равління від вищих органів адміністративно-дер жавного управління до нижчих його ланок; у єдності соціального управління зі всіма складовими
'Див.: Щекин Г. В. Теория социального управлення. К., 1996. С 322 - 325, 336.
27 — 3-3270
418
ГЛАВА 15 СОЦІАЛЬНІ РЕЗЕРВИ, ТЕХНОЛОГІЇ І СОЦІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ
глобальних цілей та інтересів суспільства; у єдності основних функцій і методів менеджменту; • закон пропорційності керованої і керівної підсис тем соціальної системи, що припускає раціональну співвідносність усередині них, а також між ними з метою забезпечення найефективнішого функціону вання цих підсистем; • закон оптимального співвідношення централізації і децентралізації функцій соціального управління. Рівень централізації управління змінюється в про цесі суспільного розвитку, і ця зміна є законом соціального управління; • закон участі різних верств населення в соціальному управлінні, у підвищенні його ефективності й відповідальності, оскільки суспільне виробництво матеріальних і духовних благ ставить за мету задо волення потреб населення. Для реалізації законів і закономірностей соціального
управління суб'єкти управління мають додержуватися його принципів. Під принципами соціального управління зазвичай ро зуміють правила, основні положення та норми по ведінки, які використовують органи управління у процесі керівництва в силу соціально-економічних умов, що склалися в суспільстві. Вони визначають вимоги до сис теми, структури процесу й механізму соціального уп равління. Принципи управління являють собою резуль тат узагальнення людьми об'єктивних законів і зако номірностей, властивих їм загальних рис, характерних фактів та ознак, що стають загальним підґрунтям їхньої діяльності. Отже, принципи соціального управління — це керівні ідеї, вихідні положення, що відтворюють закони розвитку відносин управління. У трудовому колективі соціальне управління грун тується на певних принципах. Серед них розрізняють: • загальнометодологічні принципи: принцип взаємозв'язку, взаємодії і взаємозумовленості об'єкта і суб'єкта управління; принцип об'єктив ності; принцип конкретно-історичного підходу в управлінні; принцип системності;
419 1. Соціальне управління: сутність, функції, принципи і методи
• специфічні методологічні принципи: плановість, нау ковість, прогнозування, конкретність, наступність, систематична оновлюваність, госпрозрахунок, са мооплатність та ін. (діють, як правило, в уп равлінській підсистемі і сприяють перетворенню управління в гнучку, ритмічну і планомірно пов сякденно чинну систему); • організаційні принципи, серед яких розрізняють дві групи: а) принципи суспільного поділу праці і вла ди (принципи ієрархії влади, самоврядування, єди ноначальності і колегіальності керівництва, домір ності прав і обов'язків та ін.); б) принципи ефек тивності управлінських рішень та організації робіт. Сюди входять принципи обгрунтованості рішень, моделювання управлінських рішень на ЕОМ, добо ру й розміщення кадрів за професійними ознаками і працездатністю, матеріального і морального сти мулювання, ритмічності в роботі, соціального конт ролю та ін. Наведена загальна класифікація принципів соціаль ного управління поєднує ряд принципів більш конкрет ної дії : 2 • принцип єдиноначальності в прийнятті рішень і колегіальності в ході їх обговорення; • принцип єдності адміністративно-державного, гос подарського і соціально-культурного менеджменту; • принцип поєднання галузевого і територіального соціального управління; • принцип науковості соціального управління; • принцип прогнозування соціального управління; • принцип мотивації (стимулювання) праці; • принцип відповідальності за результати соціального управління; • принцип раціонального добору, підготовки, розміщення і використання кадрів;
Див.: Щекин Г. В. Теория социального управлення. К., 1996. С 324 - 325.
27*
420
ГЛАВА 15 СОЦІАЛЬНІ РЕЗЕРВИ, ТЕХНОЛОГІЇ І СОЦІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ
• принцип економічності та ефективності соціально го управління; • принцип системності (розгляд об'єкта чи суб'єкта управління як системи, що складається з різних ла нок, тобто систем, що прагнуть до реалізації різних цілей); • принцип ієрархічності (розгляд систем як багато ступеневих, багаторівневих, що вимагають поділу на елементи, й при цьому кожний ступінь управляє нижчим ступенем і водночас виступає об'єктом уп равління стосовно вищого рівня); • принцип необхідної різноманітності (керівна систе ма мусить мати не меншу складність і різно манітність, ніж керована система); • принцип обов'язковості зворотного зв'язку (одер жання інформації про результати впливу керівної системи на керовану систему шляхом порівняння фактичного стану з заданим). Системи принципів управління змінюються в процесі
суспільного розвитку і соціального управління. Проте ос новні принципи менеджменту цілком зникнути не мо жуть, тому що відображають вимоги до системи соціаль ного управління. Форми ж і методи використання цих принципів на різних етапах соціального розвитку можуть і мають бути різними.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Соціальне управління: сутність, функції, принципи і методи» з дисципліни «Соціологія праці»
